Британські фізики представили швидку версію знаменитого експерименту з падінням краплі бітуму, повідомляється в журналі Physics Education.

Надв’язка рідина капає з п’яти посудин із різним діаметром горлечка. Найдовший експеримент у світі триває з 1927 року в Університеті Квінсленда (Австралія): крапля надв’язкої бітумної рідини падає вниз усього один раз на десять років. Торік цю подію зняли на камеру в аналогічному пристрої, який із 1944 року стоїть у Дублінському університеті. Так фізики продемонстрували, що вуглеводневі смоли – насправді рідини, хоча при кімнатній температурі здаються твердими тілами.

У Лондоні організували ще один варіант досвіду. Вчені з Університету Квін-Мері встановили п’ять скляних посудин із бітумною рідиною. У всіх трубок різний діаметр горлечка – так фізики планували з’ясовувати, як розмір отвору вплине на швидкість течії рідини. Експеримент почався у вересні минулого року. Через 317 днів студенти зважили краплі, що встигли впасти, і розрахували їх в’язкість: вона виявилася приблизно в 30 разів нижчою, ніж у квінслендського бітуму.

Виявляється, організатор експерименту, професор Костя Траченко спеціально «розбавив» бітум, щоб краплі встигли впасти за час навчального року, і студенти могли отримати наочне уявлення про хиткість меж між рідким і твердим станами речовини. «Цей експеримент чітко описує конфлікт між людським досвідом й інтуїцією, з одного боку, і фізичною реальністю – з іншого. Цей конфлікт лежить в основі сучасної фізики. Наприклад, ми розрахували, що для відділення краплі кварцового скла потрібно більше часу, ніж існує Всесвіт», – зауважує професор.

За матеріалами  viknaodessa.od.ua

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу