Львівська і Вроцлавська політехніки вшанували пам'ять знищених нацистами вчених - IMG 7251Цього дня на Вулецьких пагорбах у Львові відбулося вже традиційне меморіальне зібрання з нагоди 73-х роковин розстрілу нацистами відомих львівських професорів і громадсько-політичних діячів.

4 липня 1941 року під покровом ночі німецька каральна спецгрупа СС підступно знищила цвіт інтелектуальної еліти Львова – 39 видатних вчених і громадських діячів. Серед загиблих була і плеяда видатних вчених Львівської політехніки: професори Казимир Бартель, Володимир Круковський, Антон Ломніцький, Станіслав Пілат, Каспар Вейгель, Роман Віткєвич та інші.

Саме тут чотири роки тому з ініціативи ректорів Львівської та Вроцлавської політехнік Юрія Бобала та Тадеуша Віцковські постав символічний монумент, який його творці — українці і поляки — назвали “Не убий!”. Пам’ятник є своєрідною аркою, що складається з 10 каменів, що символізують десять Божих заповідей. П’ята заповідь – “Не убий!” – суттєво порушена, ніби збита. Це символізує те, що, коли людина порушує цю заповідь, є загроза зруйнувати цілісність усього світу.

На церемонію вшанування пам’яті загиблих прибула польська делегація, яку очолював ректор Вроцлавської політехніки Doctor Honoris Causa “Львівської політехніки” професор Тадеуш Віцковські, представники влади, української і польської громадськості, академічна спільнота Львова.

У своєму вступному слові ректор Національного університету “Львівська політехніка”, голова Ради ректорів Львівщини, Doctor Honoris Causa Вроцлавської політехніки професор Юрій Бобало наголосив, що цей скорботний монумент нашої пам’яті про жертви нацизму має одну надзвичайно значиму сутність. Це – пам’ятник примирення і порозуміння з нашими польськими друзями та колегами. Пам’ятник – очищення від негативних нашарувань і фальсифікації історії в минулому. Сьогодні ми низько схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять цих мучеників сумління і честі, наукових подвижників міста Лева. І водночас думаємо про майбутнє, аби подібне більше не повторилося.

Він подякував польським колегам за всебічну підтримку і допомогу Україні в ці нелегкі для України часи. Відтак запевнив їх, що ми й надалі працюватимемо над зміцненням і розширенням нашого взаємновигідного співробітництва в рамках об’єднаної Європи.

До пам’ятника розстріляним львівським професорам лягають вінки і квіти від обласної Ради, Львівської мерії, всіх університетів міста.

Невдовзі поряд із меморіалом на Вулецьких пагорбах постане інформаційно-виставковий павільйон, де відвідувачі зможуть докладніше ознайомитися життям і здобутками жертв нацизму.

…По завершенні церемонії, попри сльоту, на вершину арки монумента несподівано злетів сизий голуб, який привніс у меморіальне дійство світлу обнадійливу ноту. 

Довідка:

За тиждень від початку радянсько-німецької війни, 30 червня 1941 року, частини вермахту зайняли Львів. А вже 1-2 липня до міста прибули спецгрупи СС для ліквідації всіх, хто був визнаний ворогами гітлеризму. Одна з них під орудою бригаденфюрера СС Е.Шонґарта провела арешти й розстріл у ніч на 4 липня 39 професорів львівських вищих навчальних закладів. Аналіз архівних документів, дослiджених істориками України та Польщі, дає змогу докладно відтворити обставини знищення цих людей. Як відомо, встановлення “нового порядку” на окупованих землях Гітлер поклав на зловісний репресивний апарат спецслужб рейхсфюрера СС Гіммлера. Напередодні нападу на СРСР шеф Головного управління імперської безпеки обергрупенфюрер СС Гейдріх утворив у Кракові структури, яким було доручено діяти у Львові в перші дні його окупації. Серед них були так звана Айнзацгрупа “Ц” та спецгрупа поліції безпеки і СД бригаденфюрера СС Шонґарта. На них було покладено завдання “очистити місто від особливо небезпечних елементів”. Група Шонґарта отримала завдання щодо арешту і знищення місцевої професури, оскільки мала певний досвід арештів і ув’язнення краківських професорів восени 1939 р. 

Бригаденфюрер діяв у Львові рішуче. Він прибув до міста слідом за фронтовими частинами вермахту 2 липня, а вже наступного дня о 22-й вечора приступив до виконання запланованої акції. Одним із перших був заарештований найвідоміший на той час польський вчений і політик професор Політехніки Казимир Бартель, який у міжвоєнні роки тричі очолював уряд Польщі. В лабети гестапо потрапили і відомий письменник Тадеуш Бой-Желенський, професор Роман Ренцький із Львівського медичного інституту, Володимир Серадзький – професор кримінальної медицини…

Арештованих привозили і розміщували в бурсі Абрагамовичів на однойменній вулиці (тепер вулиця Т.Бой-Желенського). А вже на світанку 4 липня на ближніх Вулецьких пагорбах есесівці розстріляли львівських професорів та окремих членів їхніх родин.

За матеріалами: Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *