Конструкції, схожі на невпізнані літальні об’єкти, розташувалися по всій території Молодіжного конструкторського бюро (Geek Workspace) Малої академії наук. Обтягнуті фольгою супутникові тарілки та складні системи дзеркал спрямовані в бік Сонця. Це учасники першого в Україні Сонячного хакатону демонструють суддям зроблені власноруч сонячні концентратори. Хакатон проходить три дні, змагаються сім команд. Спочатку організатори – Андрій Зінченко з EnergyTorrent та Дмитро Румянцев із Geek Workspace та інші – розповідають командам про мету змагань. Результатом роботи має стати концентратор, що сфокусує промені на ємкості з водою. Енергії має вистачити для швидкого випаровування. Поділись знаннями зі світом На вході до конструкторського бюро кожен учасник підписує спеціальну форму: не заперечую проти використання результатів моєї роботи (креслень, інструкцій для збирання тощо). Усі розробки будуть викладені у відкритому доступі (open-source ліцензії) і кожен зацікавлений зможе зробити собі сонячний концентратор. Принцип відкритого доступу – основний для організаторів хакатону, які мають намір ділитися напрацюваннями з усім світом. Переконані: можливість вільно використовувати сонячну енергію й енергетична демократія – це те, у що варто вкладати час і зусилля. Вірять, що з часом із нинішніх експериментів виростуть нові соціальні чи приватні проекти. Крім того, це хороша перспектива для самоосвіти: тут і теорія, і практика, і ноу-хау. Деталі з магазину та металобрухту Для польоту конструкторської думки, окрім самої думки, потрібні кронштейни, шурупи, з’єднувальні деталі, залізні й пластмасові трубки, дзеркальні поверхні. Після команди «Старт!» учасники хакатону отримують півтори тисячі гривень на придбання необхідних деталей і вирушають на пошуки. Одні – до найближчого магазину, інші – на базу металобрухту. Головне – щоб матеріали були недорогі. Згодяться й старі супутникові антени, і дзеркала, і невеличкі дзеркальця. Команда Івана Селезньова (більшість її учасників – колишні члени  МАН) використовує для складання концентратора саме стару супутникову тарілку.  Хлопці (Іван Селезньов, Максим Манько, Віктор Свіріденко, Дмитро Лисюк, Денис Івко, Денис Кузьменко, Олександр Галаган) навчаються на першому курсі Київської політехніки, прийшли на хакатон зразу після іспиту. Купили в магазині шурупи, болти, саморізи. Сміються: не всі гроші витратили раціонально. Обклеїли тарілку алюмінієвим скотчем (60 гривень за рулон), над нею розмістили бляшанку з водою. Вода має випаруватись, але, як на зло,  саме під час суддівського оцінювання сонце з’являється на лічені хвилини й ховається за хмари. Але хлопці не засмучуються. Кажуть: прийшли сюди, щоб познайомитися з винахідниками, повчитися, отримати задоволення від спільної роботи. «Знайомлять» ще з одним членом команди. Це – квітка в газоні.  Символ зеленої планети! Саме команда Ігоря Селезньова після бурхливого суддівського обговорення  займає перше місце. Із території, захопленої терористами На другому місці – команда «Різноманітність». Це збірна винахідників з усієї України. У ній Руслан Коломієць, Денис Миронюк, Роман Помазан, Олександр Таран, Станіслав Джеріхов (Станіслав приїхав із Донецька, творчу лабораторію «Ізолаб», де він із друзями втілював творчі проекти, два місяці тому захопили автоматники з ДНУ). Хлопці познайомилися вже на території конструкторського бюро. Вирішують: робитимуть концентратор на основі лінз Френеля. Хлопці швидко обмінюються ідеями й ідуть до  магазину по деталі: металеві профілі, оцинковані листи металу, плівку, що віддзеркалює промені, тощо. Вклалися в 900 гривень. Концентратор вийшов нівроку: вода закипіла за секунди, а сфокусовані промені навіть пропалили в бляшанці дірку. На третьому місці –  команда «Хакерспейс» із Харкова. Концентратор зробили у формі шестикутника. Використали фольгу, епоксидну смолу, склотканину, пінопласт.  На всі деталі витратили 1000 гривень. Команди-переможці отримують призи: 15, 7 і 3 тисячі гривень. Міф про суперскладність – нісенітниця Один з організаторів хакатону Андрій Зінченко переконаний: розмови про те, що відновлювальна енергетика – це якісь суперскладні технології, є нісенітницею.  – Хочемо розвінчати міф, що відновлювана енергетика – виключно високотехнологічна, – каже Андрій. – Багато речей можна зробити власними руками.  Сонячний концентратор – це початок технологічного ланцюжка, що може суттєво зекономити електроенергію в домогосподарстві. Коли в точці концентрації отримаємо сонячну енергію, температуру градусів у 500, то наступний крок – приєднати туди парогенератор. Ще кілька нескладних технічних пристосувань – і отримуємо енергію. Розраховуємо зробити ланцюжок, який даватиме 2–5 кВт електроенергії. Цього вистачає на середні потреби домогосподарства на добу. Щось подібне, переконаний Андрій, можна зробити і в будь-якому фермерському господарстві. Відновлювана енергетика використовує природні джерела енергії, зокрема і біозалишки. – Мій товариш на Харківщині сам зробив установку, яка робить газ із лушпиння соняха, – розповідає Андрій. – Цього досить, щоб сушити тонну зерна на годину. Обіцяє передати креслення пристрою у відкрите користування. Інші фермери зможуть зробити таку саму установку. Є люди, у яких трактори працюють на спирту. А чому ні? Бразильці заправляють техніку Е85 – це 85 % етанолу, який добувають з цукрової тростини і 15 % бензину. Хочу допомогти людям звільнятися від енергетичних залежностей! На доказ ефективності «спиртової економіки» активісти з EnergyTorrent нещодавно провели своєрідну презентацію. З банок із-під пива зробили пальник і зварили… каву на самогоні. Виявилося, що для приготування чотирьох порцій еспресо потрібно всього дві ложки самогону. Потім, за кавою, розповіли про вигоди спиртової економіки. Спочатку поговори з сусідами Андрій Зінченко – засновник кількох громадських ініціатив із відновлюваної енергетики. Одна з них виникла після того, як Андрій і Роман Зінченки відвідали кілька конференцій з енергоефективності. Нудні спікери згадували радянські часи, розповідали, які круті речі вони робили багато років тому, і жалілися, що держава їх не підтримує. – Про такі конференції кажуть: мухи від нудьги дохнуть, – сміється Андрій. – А ми переконані, що все, що починають з серйозними обличчями, надутими щоками й скаргами – безплідне. Тому вирішили робити конференцію про енергоефективні університети. Першим нас прийняв Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Це було в 2010 році. Нині в них на корпусах стоять геліоколекторні панелі, тепла вода для студентів – від сонечка. Кожного місяця заощаджують 20 тисяч гривень. Потім була конференція біля Києва, яка для забезпечення всіх потреб використовувала тільки відновлювані джерела енергії.  Нині EnergyTorrent співпрацює з Молодіжним конструкторським бюро Малої академії наук, ХакЛабом та іншими ініціативними групами. Хлопці переконані: одна людина не може змінити систему, а спільнота – може. – Нині ми не можемо відмовитися від російського газу, а  значно знизити його використання – так, – розмірковує Андрій Зінченко. – Потрібно організовуватися, утеплювати будинки. І не поодинокі квартири, а весь будинок. (Утеплювати одну квартиру – дурниця!) Потім  ставити лічильник тепла чи індивідуальний тепловий пункт. Навіть старий, побудований у радянські часи будинок при утепленні споживатиме енергії на 30–50 відсотків менше. А потім, коли дім буде утеплено і кількість енергії регулюватиметься залежно від потреби, тоді можна починати використовувати відновлювані джерела енергії. А для початку – поговорити з сусідами, згуртуватися. Ідея одного може змінити життя всіх Прикладів того, як ініціатива й згуртованість змінювали життя цілих регіонів – дуже багато. Наприклад, острів Само в Данії. – Це був звичайний фермерський острів, на який возили мазут із материка, розповідає Андрій. – А потім з’явився ініціатор, який переконав фермерів спробувати відновлювальні джерела енергії. Нині вони вже не користуються мазутом. На острові встановлено кілька десятків потужних вітрових турбін. Там виробляють не тільки сільгосппродукцію, а й енергію. А починалося все з ініціативи, об’єднання зусиль і коштів. Переконаний, що в нас також є багато можливостей стати енергетично незалежними. Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу