Учені назвали ознаки подібності домашніх тварин - fghfhУчені знайшли спільне між різними особливостями домашніх тварин (щодо сумирного характеру, м’яких вух, білих плям на шкурі, більш «дитячих» рис мордочки, маленьких щелеп). Біологічні корені «синдрому приручення» знаходяться в нервовому гребені – однієї з груп стовбурових клітин ембріона, стверджують автори статті в журналі Genetics (на сайті EurekAlert).

До відмінностей кабанів і вовків від собак і свиней привернув увагу наукового світу ще Чарльз Дарвін. Він зауважив, що, окрім «ручного» характеру, домашні тварини відрізняються зовсім не пов’язаними між собою анатомічними особливостями. Але тільки зараз вчені запропонували адекватну гіпотезу про єдину біологічну причину цих особливостей.

Клітини нервового гребеня формуються близько спинного мозку ембріонів хребетних. По мірі зростання плоду вони мігрують до різних частин тіла, де з них розвиваються багато тканин, зокрема пігменти шкіри, частини черепа, вуха, зуби і щелепи, але головне – надниркові залози, центральний елемент реакції «бий або біжи» (стан, за якого організм мобілізується для усунення загрози).

«Коли люди виводили більш сумарних і слухняних особин, вони мимоволі відбирали тварин із дефектами нервового гребеня – надниркові залози в них були менші і розвивалися повільніше», – розповідає Адам Вілкінс (Adam Wilkins) з Гумбольдтовського університету (Берлін).

Однак клітини нервового гребеня впливають не тільки на наднирники. Аномалії в його розвитку можуть призводити до депігментації шкіри (ті самі білі плями), деформації вушних хрящів, неправильного росту зубів і щелепи – всі ці особливості характерні для синдрому доместикації. Навіть зменшення обсягу переднього мозку у більшості домашніх тварин може бути пов’язане з нервовим гребенем (хімічні сигнали від його клітин необхідні для правильного розвитку мозку).

Шанс перевірити «гіпотезу нервового гребеня» у вчених з’явиться скоро: зараз дуже швидкими темпами триває картографування генів, змінених у ході одомашнення у щурів, лисиць і собак. Якщо виявиться, що деякі з цих генів впливають на клітини нервового гребеня, гіпотеза Вілкінса і його колег підтвердиться.

За матеріалами  lenta.ru

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *