Освітня "безнадія", або Європейське майбутнє ПТНЗ - 258Оновлення законодавства, місце освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» у новій системі координат, здобуття в ПТНЗ загальної середньої освіти, шляхи удосконалення управління професійно-технічною освітою, підвищення престижності робітничих професій… Кожному з цих питань можна присвятити окрему нараду чи конференцію.

Утім, під час круглого столу, організованого Міністерством освіти і науки і Всеукраїнською асоціацією працівників професійно-технічної освіти, експерти намагалися приділити увагу всім цим актуальним темам.

До професійно-технічних навчальних закладів мо­лоді люди йдуть від освіт­ньої «безнадії». Нема де прав­ди діти – такий стереотип укорінився в українському суспільстві. «Це не просто хиб­на, а згубна думка, яку ми всі маємо спростовувати», – сказав заступник міністра осві­ти і науки Павло Полянський.

ЧИ СПРАВЕДЛИВА КРИТИКА?

Так, голова Ради учнівсько­го самоврядування Міжрегіонального вищого професій­ного училища зв’язку Вадим Камиш свою життєву траєкто­рію обрав свідомо. «До учили­ща пішов після 9-го класу, – розповів він під час круглого столу. – Мені це здалося пер­спективним. Коли мої одно­літки закінчили навчання в школі, я вже мав робітничу професію. І на якість загаль­ної середньої освіти в училищі також не можу поскаржитися».

Соціологічні дослідження, які провів Інститут демографії і соціальних досліджень НАН України, свідчать, що когор­ту безробітних поповнюють насамперед випускники ВНЗ. Виною цього, вважає Пав­ло Полянський, є суспільний тренд – більшість випускни­ків шкіл орієнтовані на здо­буття вищої освіти. А універ­ситети «йдуть на поводу» в абітурієнтів і об’єктивно заці­кавлені в такому стані речей, адже навчають і за контрактом.

– Профтехосвіту критику­ють, що вона не повною мі­рою відповідає запитам рин­ку праці, – зазначає Павло Броніславович. – Але вона готує робітників не стільки йдучи назустріч побажанням вступ­ників, скільки саме відповідаючи кон’юнктурі ринку та побажанням робото­давців.

Саме з урахуванням цього і треба оновлювати зміст освіти, вважає заступник мі­ністра. Серед інших ключових викликів, що постають перед українською профтехосвітою, він називає і модернізацію ма­теріально-технічної бази, а та­кож підготовку педагогічних працівників.

НА ЧАСІ – НОВІ КРИТЕРІЇ

Як ми вже повідомляли, спіль­но з Державною інспекцією навчальних закладів у МОН триває робота і над орієнтов­ними критеріями оцінки діяль­ності ПТНЗ.

– Чинні критерії, дію яких ми призупинили, є вигідними для того, хто прийшов пере­віряти професійно-технічний навчальний заклад, – зазначає Павло Полянський. – Проте від директора училища жод­ною мірою не залежить роз­мір земельної ділянки. В нього реально є те, чим забезпечила держава для виконання його функцій. Ми ж хочемо впро­вадити вимірники, які відобра­жають прогрес ПТНЗ, досяг­нення колективу.

МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ

Ще одне питання, яке актив­но обговорюється на будь- якому зібранні, присвяченому профтехосвіті, – оптимізація управління. І тут серед осві­тян є різні думки.

Директор Департаменту ПТО МОН В’ячеслав Супрун розпо­відає, що сьогодні вже 11 об­ласних органів управління освітою звернулися до міністер­ства щодо доцільності передачі ПТНЗ із державної в комуналь­ну власність. А також стосовно передачі всіх функцій управлін­ня від МОН до областей.

Волинська і Дніпропетров­ська ОДА навіть звернулися щодо доцільності передачі об­ласним, міським і районним радам повноважень Державної інспекції навчальних закладів.

Голова ДІНЗ Юрій Дудник зазначає, що сьогодні місце­ві органи управління освітою мають достатньо повноважень, визначених законодавством, щодо здійснення контролю за діяльністю навчальних закла­дів. «І питання в тому, щоб вони мали бажання цими повноваженнями користуватись і повною мірою їх реалізовува­ти», – наголошує Юрій Пав­лович.

Директор Департаменту роз­витку трудового потенціалу та корпоративної соціальної від­повідальності Спільного пред­ставницького органу робото­давців на національному рівні Родіон Колишко також не є прихильником надмірної де­централізації.

Він пропонує вивчити досвід німецькомовних країн Європи зі створення дво– або тристо­ронніх рад із управління питан­нями ПТО, що складалася б із представників освітян, робото­давців і, можливо, профспілок.

«Основні стратегічні рішен­ня щодо розвитку системи і її пріоритетів мають прийматися на такій узгодженій платфор­мі», – вважає Родіон Анато­лійович.

ПРАЦЮЄМО НАД ЗАКОНОПРОЕКТОМ РАЗОМ

Вітчизняна ПТО потребує не просто нової редакції Зако­ну «Про професійно-технічну освіту», а нового закону – «Про професійну освіту», тут учасники круглого столу були практично одностайни­ми. Остання назва, звісно, більше відповідає сучас­ним реаліям.

Головний консультант Комі­тету Верховної Ради України з питань науки і освіти Василь Головінов зазначає, що в разі ухвалення рамкового закону «Про освіту» уряд змуше­ний буде через півроку пода­ти і новий закон «Про про­фесійно-технічну освіту». Але розроблятимуть його все- таки фахівці МОН, профіль­ного комітету, НАПН, робото­давці, працівники ПТНЗ. Тож роботу треба починати вже нині. А вона буде непростою, адже слід прописати і по­няття системи, мети і завдань, визначити типи навчальних закладів, «знайти місце» в системі профтехосвіти для молодшого спеціаліста, вибу­дувавши дворівневу систему.

Також навчальні заклади, безумовно, хочуть ширшої автономії, зокрема й фінансо­вої. Виконавчий віце-прези­дент Всеукраїнської асоціації працівників професійно-тех­нічної освіти Лідія Бржестовська у цьому контексті висловила думку більшості «профтехівців»: «Нам треба  обов’язково прописати в законі вилучення коштів, які заробляють ПТНЗ, із підпоряд­кування Державної казначей­ської служби та дозволити на­вчальним закладам відкривати рахунки в банківських устано­вах – або тільки державних, або всіх без обмеження».

Нагадаємо, що за новим Законом «Про вищу освіту» ВНЗ таку фінансову автоно­мію отримали. «А чим гірші професійно-технічні навчаль­ні заклади?» – резонно запи­тує віце-президент ВАППТО, директор МВПУ зв’язку Ва­силь Петрович. – Якщо за­клад має виробничу базу, то може не лише годувати себе, а працювати для держави: ви­готовляти парти або, напри­клад, шити одяг для курсан­тів, Збройних сил».

РЕАКЦІЯ ІЗ СОЦМЕРЕЖ

За результатами наради, дискусія розгорнулась і в соцме­режах. Директор Українського центру оцінювання якості осві­ти Ігор Лікарчук на своїй сто­рінці у Фейсбуці запропонував два кроки щодо реформування ПТО: по-перше, вивести профтехосвіту із підпорядкування МОН; по-друге, розпочати роз­державлення та приватизацію ПТНЗ без зміни їх функ­ціонального призначення.

Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України». Фото автора

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *