Навчання в школі чи вдома. Є вибір? - jghjЧому діти не хочуть до школи?

На цю тему дискутують стільки, скільки існує школа. Спробуймо і ми з’ясувати.

Людина  все своє життя  чогось навчається,  щохвилини отримує життєвий  досвід.   Цивілізація не стоїть на місці і для  її  розвитку людство створює соціальні інститути, освітні установи, однією з яких є школа.

Психологи радять насамперед розвивати в дитині мотивацію до навчання. Перші вчителі  – це батьки, вони займаються дитиною від самого народження,  а вже потім віддають своє чадо на «подальше вдосконалення» відповідним  фахівцям.

Безперечно, всі  батьки  мріють, щоб саме їхній нащадок виявився генієм і, забуваючи  про бажання самої дитини, віддають  її до  нескінченних гуртків без перепочинку. І виникає перенавантаження – одна з причин,  що провокує в дитини небажання  вчитися. Серед інших можуть бути конфлікти в сім’ї, погані стосунки з учителями, однокласниками, надто складні чи надмірні домашні завдання.

«Ледар» – це бирка, яку дорослі, не розібравшись, часто вішають на таку дитину і дуже ускладнюють її майбутнє. Наприклад, дитина не хоче йти до школи з якихось своїх серйозних причин, а батьки ж квапляться вимовити слово «ледар» і  програмують людину почуватися й поводитися як нероба. Адже безоглядно довіряючи батькам, малюк зрештою засвоїть, що ледачий, і наслідки вже можуть бути невиправними.

А дорослим треба бути мудрими і не вдаватись до оцінки особистості, а лагідно й упевнено допомагати дитині у становленні. Скажімо, щоб нащадок умів концентрувати увагу, успішно засвоював шкільну програму, батьки можуть записати його до спортивної секції. Для розвитку дрібної моторики рук – добре віддати дошкільника в гурток з ліплення, моделювання, малювання. Проте творчістю можна займатись і вдома.

Чи можна здобути загальну середню освіту вдома?

У деяких батьків є чітке переконання, що школа в нинішньому її стані не спроможна дати гідної освіти. Така думка формується з власного  шкільного досвіду, тож дорослі не хочуть віддавати свою дитину до навчального закладу.

Чи є шляхи вирішення цієї проблеми? Екстернат – це можливо, наприклад, коли  дитина  випереджає шкільну програму,  має велике навантаження в інших сферах (спорті, музиці, живописі, кіно) або батьки часто переїжджають через специфіку роботи.

Відвідування школи в такому разі зведене до мінімуму. Дитина має свій графік: приходить раз на початку чверті – отримати завдання, і другий, наприкінці чверті, – складати. Решта часу – свобода від школи і старанне навчання вдома.

Перше, на  що батькам треба звернути увагу, то це баланс між навчанням і дозвіллям. Не потрібно тиснути на дитину, коли вона відпочиває чи грається, дослухайтесь до малюка. Тоді зможете спільно ухвалювати  графіки навчання, часу для розваг. До того ж дитина почуватиметься значущою і стане більш відповідальною, адже ви з нею радитесь.

Однак фахівці зауважують, що навчання вдома обмежує спілкування з однолітками і «чужими» дорослими, «домашні» діти не бачать інших моделей поведінки, тому, коли виростуть, можуть почуватись у соціумі дискомфортно.

Здобувати освіту вдома можуть і діти із проблемним здоров’ям, за вирішенням спеціальної комісії.  Та це, як кажуть, окрема розмова.

Василь Сухомлинський, зокрема, вважав: «Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя». І це найкраща порада, не знехтуйте нею.

Рудюк Юлія, Освітній портал Педагогічна ПРЕСА

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *