Гольбах писав: «Усі діти – атеїсти; у них немає ніяких уявлень про Бога» Цей просвітитель німецького походження і французького виховання зробив чимало для формування світогляду і менталітету цілого покоління інтелектуалів XVIII століття. Виклавши свою концепцію атеїзму в знаменитій книжці, він уник переслідувань лише завдяки власній передбачливості, бо писав її анонімно! Його ідеї вплинули на утопічний соціалізм XIX століття, а філософія – на просвітителів і педагогів XVIII. Сам Дідро, як то кажуть, «заглядав до рота» розумному, саркастичному і блискуче освіченому колезі, творцеві енциклопедії. Салон інтелектуалів Як свідчить біографія, Поль Анрі Дітріх Гольбах народився в грудні 1723 року в місті Гейдельсгейме поблизу Ландау-ін-дер Пфальц, надзвичайно красивого містечка на кордоні з Францією, в родині дрібного торговця. Хлопчику було лише сім років, коли померла його мати і він опинився під опікою дядька, старшого брата матері – Франциска Адама де Гольбаха. Здавалося б – несолодка перспектива чекала на сироту. Але справа в тім, що Франциск Адам ще з кінця попереднього століття служив в армії Людовіка XIV, і якраз у рік народження племінника був удостоєний вдячним монархом баронського титулу за бойові заслуги. Король-Сонце вмів відзначати своїх відданих підлеглих, і на додачу до титулу Франциск отримав ще й значне багатство, що згодом дозволило племінникові займатися просвітницькою діяльністю, не переймаючися здобуванням засобів існування. До того ж Поль з дванадцяти років виховувався в Парижі. Хлопчик був посидющий і старанний, ще й талановитий, швидко вивчив, окрім німецької, англійську, грецьку мови і латину. Дядько порадив племінникові вступати до Лейденського університету, навчання в якому додало не лише знань, а й передового способу мислення, бо його вчителями були видатні на той час учені. Юнака захопили такі науки як хімія, фізика, геологія й мінералогія. Одночасно його цікавила філософія, адже він мав можливість познайомитися з працями знаменитих древніх філософів в оригіналі. А ще – з творами Бекона, Гоббса, знаменитого британського педагога Джона Локка. Що, очевидно, і вплинуло на подальший розвиток його світогляду. До того ж у сім’ї Франциска Гольбаха релігія була не в пошані, а панував дух вільнодумства. «Усе зводилося до того, – писав його сучасник абат Віктор Шарбонель, – щоб він (Поль Гольбах) дуже рано засвоїв визвольні й антирелігійні ідеї: чудова освіта, оточення людей, скептично налаштованих стосовно релігії». Після закінчення університету Гольбах повертається до Парижа і знайомиться там із Дідро. Ця дружба вплинула на погляди і творчість обох. У Парижі виникає модний на ті часи салон, такий собі варіант англійського клубу за інтересами – салон Гольбаха. Там збиралися блискучі уми епохи: філософи, вчені, літератори, політики, митці. Поступово салон стає осередком філософської атеїсти­чної думки Франції. Бо країна стояла на порозі революційних потрясінь, у суспільстві визрівали процеси, які згодом змінять не лише Францію, а й усю Європу. Імена завсідників салону незабаром увійдуть до історії: Дідро, Д’Аламбер, Руссо, Грімм, Бюффон, Монтеск’є, Адам Сміт, Юм, Кондільяк… Більше того, господар зібрав у своєму салоні антирелігійну бібліотеку, куди з усього світу надходила й легальна, і нелегальна література. Гольбах був матеріалістом за своїм світосприйняттям, а на ті часи це було не так уже й безпечно, якщо врахувати, які саркастичні твори щодо клерикалів і церковників, ба, навіть самої віри в Бога публікував цей мислитель. Хоча, здебільшого свої видання він не підписував і друкував за межами Франції. Певно, граючи на протистояннях протестантизму і католицизму. Це була така небезпечна гра, за яку цілком можливо було заплатити власною головою. Гольбах визнавав наявність об’єктивних закономірностей матеріального світу, вважаючи, що в їх основі лежить постійний і непорушний зв’язок причин з їх діями. Його теорія пізнання була спрямована проти теології і вчення Рене Декарта про вроджені ідеї. Як уже згадувалося, перу Гольбаха належать саркастичні атеїстичні твори, зокрема головний твір його життя «Система природи». Автор відстоював матеріалістичний постулат про роль середовища в формуванні особистості і пояснював цим суспільні явища. Тоді такі думки були справді революційними й доречними. Ці його погляди значно вплинули на розвиток педагогічної думки, адже до салону Гольбаха навідувалися відомі теоретики педагогіки тієї пори. Друзі-енциклопедисти Надзвичайно передові на той час і широкі пізнання в галузі і природничих наук, і гуманітарних, блискучий популяризаторський хист Гольбаха стали в пригоді при втіленні такого грандіозного проекту як створення «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», який він розробив разом зі своїм другом Дідро. Розум Поля, енциклопедичність якого відзначали всі його сучасники, реалізувався найліпше в справді титанічній праці над цим виданням. Якщо додати ще й рідкісну працелюбність, самостійність суджень і виключну чесність, можна не дивуватися, що саме ним була написана «Загальна мораль», що викликала такий резонанс у суспільстві. Щодо самої «Енциклопедії», роль Гольбаха в її створенні важко переоцінити. Він був і автором більшості статей, і редактором, і вченим консультантом, бібліографом і навіть… бібліотекарем, оскільки мав найбільше зібрання книжок з усіх галузей знань на той час (у його бібліотеці було 2777 томів!), а також і спонсором багатотомного видання. Дідро високо цінував свого друга як ученого і навіть рекомендував «Загальну мораль» Поля російському уряду. Він писав: «Усі повинні читати і вивчати цю книжку, особливо юнацтво має виховуватися згідно з принципами «Загальної моралі». Нехай буде благословенним ім’я того, хто дав нам «Загальну мораль». У наукових, академічних колах того часу Гольбах був відомий ще й як чудовий натураліст. Його прийняли до Маннгеймської і Берлінської академій наук. А 1780 року Поля Гольбаха урочисто й одноголосно обрали членом Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук. Згодом він стане активним учасником перекладу й видання французькою книжки Михайла Ломоносова «Древня Російська історія». І вже з кінця вісімнадцятого століття основні твори Гольбаха почали видаватися в російському перекладі в імперії. Тим часом до середини століття завершується видання «Енциклопедії». З Франції виганяють єзуїтів, а 1765 року французький уряд змушений призначити постійну комісію з нагляду за монастирями та скорочення їх кількості. Країна остаточно вступає на шлях просвітництва, а Гольбах за десять років видає майже тридцять п’ять томів власних творів! І врешті 1770-го виходить його «Система природи», що стала цілою епохою в розвиткові матеріалістичної думки. На заголовному аркуші книжки – ім’я Мірабо, колишнього секретаря Французької академії наук, що помер за десять років до її виходу. «Система природи» стала, за словами сучасників, «біблією матеріалізму». А вже 18 серпня 1770 року паризьким парламентом книжці винесено вирок до публічного спалення. І лише той факт, що навіть найближчі друзі не знали про авторство Гольбаха (з чого ми й починали цю публікацію), врятував мислителя. Після того він ще видасть десять томів (серед яких і «Загальна мораль»), в яких по суті розробляє соціально-політичну програму. В її основі – необхідність освіти для всього суспільства, потреба вчити громадськість жити за справедливими законами та пропозиції позбавити рід людський від згубних помилок у світосприйманні, пропозиція оголосити народу істину. Недарма ж його твори того періоду називаються «Природна політика», «Соціальна система», «Етократія». (До слова, «етократія» – державний устрій, за якого основою влади є моральні вимоги!) Наука і практика Розвиток людського суспільства, на думку Гольбаха, є результатом діяльності урядів, видатних особистостей, розповсюдження освіти. Основою поведінки людини він вважав користь, а себелюбство, прагнення до вдоволення особистого інтересу – найбільш вагомими рисами людської природи. І в той самий час заперечував крайній егоїзм і захищав ідею поєднання особистого і громадського. Соціальне середовище відіграє формуючу роль щодо особистості. Сам же філософ, окрім власної творчості, протягом дев’яти років перекладає французькою і видає тринадцять томів наукових праць німецьких і шведських учених. Свої переклади він зазвичай супроводжував зауваженнями, виправленнями і доповненнями і тим зробив значний внесок у розвиток деяких галузей науки. Наприклад, у перекладі французькою «Загального опису мінералів» шведського хіміка Валеріуса Гольбах дав свою класифікацію мінералів, яку високо оцінили сучасні йому вчені Франції. Узагалі наукові дописи, на думку Гольбаха, мають цінність тільки за умови, якщо несуть практичну користь. За такими принципами і писав. Дідро в проекті «Плану університету», складеному для російського уряду, рекомендував користуватися книжками з хімії, металургії, мінералогії у перекладі Гольбаха. І ще одна його цитата: «Одні лише тирани зацікавлені в тому, щоб народ не мав ні знань, ні розуму, ні волі; несправедливий уряд прагне довести народ до стану тварин, що отупіли, бо освіта дала б йому можливість усвідомити своє жалюгідне становище і побачити всю глибину своїх нещасть; перепони, які чинять народній освіті, є незаперечним свідоцтвом порочності системи управління і цілковитого небажання влади керувати краще». І це писала людина, яка мала шістдесят тисяч ліврів річного прибутку! Але він користувався своїм багатством дуже шляхетно. Багатьом допомагав, не кажучи вже про спонсорство в виданні літератури. Якось навіть сказав Гельвецію (такому ж багатію-філософу): «Ви посварилися з усіма, кому надали послугу. Я зберіг усіх моїх друзів». Аристократ і багатій, він був надзвичайно демократичним, обожнював Францію, багато подорожував. Після смерті своєї першої дружини одружився із її сестрою Шарлоттою. Як будь-яка людина, мав і недоліки. Дехто із сучасників помічав, що він любив пліткувати, а Дідро кепкував зі слабкості барона – читати усім власні твори і називав його дивною істотою, бо той, маючи на перший погляд абсолютно все для щастя, постійно скаржився на свої страждання. Останньою датою в біографії знаменитого просвітителя стало 21 липня 1789 року. Ольга Коваленко, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу