Вмiння проникати у свiдомiсть iншої людини – одна із найулюбленiших тем письменникiв-фантастiв. Але, як показує досвiд, фантастика рано чи пiзно стає реальнiстю. Насправдi МАШИНА, ЩО ЧИТАЄ ДУМКИ дуже скоро може бути створена – i не десь у Силiконовiй долинi, а у Києвi, в Науковому центрi екрального аналiзу.

Нiякої мiстики – самi лише психологiя i математична логiка.

 

 МАШИНА, ЩО ЧИТАЄ ДУМКИ - Виленский

Є люди (їх лише кiлька десяткiв на пострадянському просторi), якi можуть скласти точний психологiчний портрет людини без жодних складних тестiв, лише аналiзуючи його мiкрорухи, ритм дихання, стан зiниць. Бiльше того – вони можуть дати вам характеристику, маючи в розпорядженнi, наприклад, записку, що написана цiєю людиною власноруч, або навiть лише фото.

Це не диво, а метод, який його розробник, київський психолог Ігор Вiленський, назвав «екральним аналiзом».

 

ОЧI – НАСПРАВДI ДЗЕРКАЛО ДУШI

Щоб довести  практичну  користь методу,  вiн розповiв одну iсторiю, що сталася майже 10 рокiв тому, але її обставини досi засекреченi. Анонiм почав розсилати в органи державної влади листи з вимогами негайно виплатити йому велику суму грошей. В iншому випадку злочинець погрожував пiдiрвати пасажирський потяг. Правоохоронцi дуже довго не могли вирахувати логiку потенцiйного терориста – адже у них в руках були лише коротенькi  записки. І тодi вони звернулися не до якогось  графолога, а до спецiалiста з екрального аналiзу. Психологiчний профiль злочинця виявився настiльки точним, що злочинця невдовзi спiймали. Як же це працює?

«Уявiть, що вам зав’язали очi й дали потримати, наприклад, лист паперу, – пояснює iгор Вiленський. – Ви ж не скажете одразу, що це папiр, доки не помацаєте його, i у вас в головi виникне його образ. Теж саме i з почерком: я подумки багато разiв «проходжу» через цей почерк, доки у мене  не виникне чуттєвий  стан, що вiдрiзняється вiд мого власного. Такий стан мiг бути у людини, яка це писала. Потiм я втрачаю це вiдчуття i знову повертаюся до зразка почерку. Кiнець кiнцiв я виходжу на середнiй чуттєвий стан, що i є фоном, властивим  саме цiй людинi. Аналiз динамiки чуттєвих змiн на основi ймовiрної логiки i є екральним аналiзом».

Якщо психологiчний  профiль складається за допомогою  фото, це теж не має нiчого спiльного з так званою «фiзiономiстикою». Значення мають лише очi. Якщо на фото вони не в фокусi, то це зображення не пiдходить. Як ви зрозумiли, колiр значення не має. А спiввiдношення райдужки та зiницi – має, ще й яке!

САМ СОБI КОМП’ЮТЕР

Отже, спецiалiст  iз екрального аналiзу – не чаклун, не гуру, а звичайний… бiологiчний комп’ютер. Просто вiн натренований робити те, що може кожен  iз нас. Не вiрите? «Уявiть,що ви чекаєте знайомого  бiля пiдземного переходу,  – пояснює Ігор Вiленський. – Вiн iде сходами, i ви бачите лише його макiвку.  Ви впiзнаєте його? Як? Це нескладно – колiр  волосся, те, як вiн рухається… У цьому мiнiмумi iнформацiї ви здатнi розрiзнити данi, що стосуються саме цiєї людини.  А якщо вас спецiально навчити читати цю iнформацiю?  У мiкрорухах  є те iндивiдуальне, що притаманне людинi. Невирiшенi проблеми формують ходу, наприклад. Адже стрес – це не лише думки, а й контроль за рухами».

Екральний аналiз – це не лише психологiя, а й напрям логiки, що дозволяє аналiзувати малi об’єми iнформацiї. Ігор Вiленський розповiдає,  що його зацiкавили   саме  малi об’єми  iнформацiї,  якi пов’язанi з поведiнкою.  Спочатку психологiя займалася цим – і напрям називався  «екзистенцiальною  психологiєю».   Її  батько  – нiмецький  психолог, фiзiолог  та фiлософ Вiльгельм Вундт – намагався дослiдити внутрiшнi  переживання, вiдчуття, емоцiйний стан людини. Згодом його експериментальнi iдеї були розкритикованi. Тому зараз  сучасна  психологiя   займається  будь-чим, поведiнкою, мiжособистiсними  вiдносинами, але не душею. Екральний аналiз – це спроба повернутися до основ.

Цей термiн розшифровується як «Емоцiйний контроль дедуктивної асоцiативної логiки», i спецiалiстiв, якi ним займаються, цiкавлять перш за все тi психiчнi  процеси, що неможливо «зловити».

Як iз iмпульсiв та вiдчуттiв  формується образ? Скажiмо, собака не бачить свого зображення на фото – для нього це лише кольоровi плями на паперi. А немовля, дивлячись на картинку в книзi вже бачить образ. Тобто вiн створюється людським мозком, i якi б найскладнiшi прилади ми не створювали, без «машинки» в наших головах вони не працюють.

ЯК СТАРА КIНОПЛIВКА

Славнозвiсний «детектор брехнi»  не дає ключа  до людської душi. За допомогою електричних iмпульсiв вимiряти психiчнi  процеси неможливо. Не можна цього зробити i за допомогою контролю потовидiлення i температури тiла. Цi показники говорять лише про активнiсть вегетативної нервової системи.

Емоцiйнi процеси треба розглядати з трьох сторiн.  З однiєї – це екзистенцiя, внутрiшнi переживання, з другої – понятiйнi, що дають результати дiй. Третя сторона – складнi процеси, що проходять всерединi людського тiла – гормональнi, електромагнiтнi, хiмiчнi, тощо.

«Ось ми розглядаємо людину з позицiй екзистенцiйних, – продовжує iгор Вiленський. – Чим вимiряти екзистенцiю? Лише iнформацiєю, логiкою, що може спiввiдносити  рiзнi понятiйнi категорiї. Але для початку треба зрозумiти, що є «вiдчуття». Як воно структуроване,  яким законам  логiки пiдкоряється.   Саме це ми почали вимiрювати».

Щоб пов’язати  одне вiдчуття з  iншим, окрiм ознаки, що вiдрiзняє, треба знайти ознаку, що поєднує, i абстрагувати вiдчуття за цiєю ознакою. Ключовим механiзмом у створеннi образу можуть бути декiлька вiдчуттiв. А далi вони абстрагуються, порожнеча мiж ними заповнюється, i виникає образ. Процес його формування нагадує оцифрування плiвки – наприклад, коли вiдновлюють старий фiльм, заповнюючи  бiлi плями втраченої емульсiї, i нарештi отримують досконале зображення.

Але два вiдчуття вже заважають концентрувати увагу. Емоцiї ж дозволяють зв’язувати вiдчуття мiж собою та включають емоцiйну пам’ять. Вони також дозволяють фокусувати увагу на тiй зонi, що важлива саме в цей момент. Це вiдбувається  автоматично.  Ми не володiємо собою, i, не володiючи собою, спускаємося до рiвня тiєї тварини, якою, власне, i є.

«Колись я був впевнений, якщо душа людини iснує, то вона знаходиться саме в емоцiйнiй зонi, – каже Ігор Вiленський. – Зараз я впевнений у протилежному».МАШИНА, ЩО ЧИТАЄ ДУМКИ - тетка

НЕБЕЗПЕЧНI ЛЮДИ

Методика визначення рис особистостi за допомогою екрального аналiзу працює в 99,9% випадкiв. Її автор згадує лише одну цiкаву ситуацiю, коли йому так i не вдалося побудувати  психологiчний профiль людини. Не вийшло, тому що ця людина в рiзних ситуацiях демонструвала зовсiм рiзнi характери, навiть на рiвнi мiкрорухiв та реакцiї зiниць. Мова йде про генiального актора Богдана Ступку.

«Я подивився його в однiй ролi, склав психологiчний портрет, – згадує Ігор  Леонiдович. – Здавалося  б,  цього достатньо.  Але я вирiшив перепровiрити себе, взяв iнший вiдеозапис i побачив, що передi мною АБСОЛЮТНО ІНША ЛЮДИНА! Взяв третiй запис (якесь iнтерв’ю) i побачив третiй характер. Думаю, що навiть вiн не був справжнiм, тому що навiть спiлкуючись  з журналiстами актор грав роль. Окрiм Ступки, я можу згадати лише одного подiбного  генiя перевтiлення – Інокентiя Смоктуновського».

В одному  з детективiв Бориса Акунiна описаний подiбний типаж – божевiльний  актор, який настiльки входив в образ, що насправдi перетворювався в свого персонажа. Не в змозi вилiкувати бiдненького, психiатр вирiшив…  забезпечити його постiйним репертуаром. Герої, що їх постiйно грав пацiєнт, були добрими, чистими, прекрасними  людьми. Але коли в руки актора випадково потрапив роман Достоєвського «Бiси» (в якому пiд амплуа бiдолашного хворого iдеально пiдходив головний герой – богоборець  та мега?лиходiй), це ледве не скiнчилося бiдою.

Звiсно, що у випадку з Богданом Ступкою або зi Смоктуновським мова йде не про хворобу,  а про унiкальну,  надлюдську обдарованiсть.  Звичайно, люди, якi володiють подiбним  даром – найнебезпечнiшi створiння. Вони вiльно можуть перевтiлюватися в iншу людину, i обман нiколи не буде розкритий.  Але генiальнi  актори зазвичай вiддають перевагу перевтiленням на сценi, отже боятися їх нема чого. Інша справа – люди з «Великими  Планами». Справа в тому, що людина, яка володiє цими методиками, може, маючи лише мiнiмум iнформацiї, не лише вiдтворити психологiчний портрет людини, але й значною мiрою керувати її емоцiями.

Є  строга етика екрального аналiзу.  Добре, якщо людиною, яка бажає ним займатися, керує виключно науковий  iнтерес. Якщо учень  бажає навчитися  вражати  оточуючих за  допомогою  «читання  думок на вiдстанi», або «прикладної графологiї» – теж нiчого страшного: чому б не розважити людей безневинними  фокусами? Гiрше, якщо людина  хоче  ощасливити  людство  i навчити iнших жити правильно.

Буде    краще, якщо  аналiзом людського характеру буде займатися не людина з притаманними їй слабкими місцями, а машина. Тому повернемося  вiд бiокомп’ютерiв до звичайних.   Робота  над створенням комп’ютерної  програми, за допомогою якої кожен зможе самостiйно аналiзувати емоцiї iншої людини за  почерком,  ритмом  дихання, зiницями, рухами, триває. Можливо, за декiлька рокiв ми будемо мати електронний  мозок,  що буде вiдчувати людину та давати йому поради. Це може бути свого роду кишеньковий порадник, за допомогою якого можна буде аналiзувати власнi почуття та емоцiї iнших людей. А оскiльки фантастика майже завжди втiлюється в реальнiсть, хто знає – можливо ми отримаємо такого «кишенькового  порадника» незабаром…

Людмила ЗАГЛАДА

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *