Складається враження, що ще зі школи, тобто навчального закладу початкового або середнього рівнів освіти, з усіх нас хочуть зробити науковців, людей вищого ґатунку.

Тож виникає запитання – а чим це погано? Розумні люди, нові досягнення – ідеальне суспільство. А чи насправді це так? Чи навчальні державні заклади на теренах України сприяють цьому прогресу, чи, навпаки, всупереч ідеї навчати виштовхують не готових до ідеального суспільства людей з обмеженим поглядом на навколишній світ, які «як бонус» отримують папірець про закінчення такого закладу.

При цьому можна нарікати і на самих школярів та студентів, які не приділяють достатньо уваги навчанню. На мою думку, винні не люди, які відмовляються йти назустріч знанням, а методи та засоби, що їх використовують для подання інформації. Вони є неефективними й давно не відповідають критеріям сучасного навчання.

Мабуть, свій відбиток залишила також історія. Адже більшість методів і засобів викладання в державних навчальних закладах є пострадянськими, які, щоправда, зазнали певних змін. Здебільшого наші навчальні заклади програють своїм конкурентам з інших країн, хоча володіють такими потужними ресурсами, як персонал, фінанси.

А де ж узятись тому новому, якщо при спробі відійти від застарілих засад, вільнодумець стикається з системою, що не в змозі пробачити йому його переконань і неодмінно бере в рамки “ідеального” суспільства. Залишається тільки змиритись із його методами та засобами викладання, де лише одиницям дозволено стати особливими, простіше  кажучи, успішними людьми. Людьми, які після закінчення навчального закладу  не стануть мерчендайзерами, не ганятимуть на Польщу товар, не відповідатимуть визначенню середньостатистичного українця. Хіба це те ідеальне суспільство, яке ми хочемо бачити?

Навчання відіграє велику роль у житті людини, кожен день ми навчаємось, пізнаємо нове. І в одну мить інформація, якою ми вже володіємо,  втрачає актуальність. Адже з часом пріоритети змінюються, і ми повинні на це реагувати. Виробити звичку навчатись протягом життя.

У чому ж застарілість і неефективність сучасних методів і засобів викладання? Насамперед у подачі інформації та матеріалу. Викладач має виступати в ролі “чародія”, який не відлякує, а привертає увагу аудиторії. Коли після закінчення виступу хтось запитає: «А як ви це зробили?».

Отже, щоб студент не втратив бажання навчатись, а після закінчення став справжнім професіоналом, нам варто задуматись: чи вносити певні корективи, чи розповідати про старі здобутки з покоління в покоління?

  Ласков Віктор для  Освітнього порталу “Педагогічна ПРЕСА”

у рамках проекту Дистанційна журналістська практика

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *