Студентство – найактивніша ланка суспільства. При будь-якому подразнику, а особливо негативному, саме студенти першими проявляють суспільну активність для привертання уваги всіх потенціально небайдужих. І  звісно найгострішу реакцію викликають обставини, які торкаються прав студентської спільноти.  Права студентів нерозривно  зв’язані з таким  поняттям як правова культура людини взагалі її освіченість та моральність. Студент – молодший повноправний член суспільства, який безумовно повинен вчитись вже на цьому етапі відстоювати свої права, та права своїх поплічників. Вже на цьому етапі більшість стикається з досить простими, але вагомими питаннями: «В якій правовій площині я можу діяти?», «Чи маю я прав на допомогу з боку правозахисників?»

Перше, що мав би взяти в руки студент, який бажає усвідомити повноту своїх прав, це Закон України «Про вищу освіту», який прийнятий ще 2002 року та змінюваний у різних частинах, що суттєво, правда, не відзначалося на правовому регулюванні студентського життя. Важливо, також, познайомитись зі  Статутом свого вищого навчального закладу,  який містить конкретні вказівки до дій адміністрації університету у різноманітних випадках, в тому числі і в обставинах порушення студентських прав.

В цілому можна вважати обсяг прав і обов’язків студентів достатньо збалансованим – з урахуванням того, що їх академічні права, свободи і обов’язки кореспондують вузу. Особливо переконливою є та обставина, що обов’язки студентів державних і недержавних вузів практично збігаються. Разом з тим, як і у випадку з правами, обов’язки позначені як вимоги досить загального характеру, тобто при її трактуванні можуть виникнути досить суттєві розбіжності, якщо цією справою займуться студент та викладач. Зарубіжне законодавство про освіту нерідко дає безліч прикладів більш детальної регламентації статусу студента в частині його обов’язків.

Так, у федеральному законі Австрії про організацію університетів та навчанні в університетах перераховані наступні специфічні обов’язки студентів: негайно інформувати університет про зміну прізвища й адреси; у встановлені терміни подавати заяву про продовження навчання; у випадку передбачуваного припинення навчання своєчасно подати заяву про припинення навчання; у встановлені терміни записуватися на здачу іспиту і забирати заяву про складання іспиту. Як ми бачимо з переліку, ці обов’язки багато в чому обумовлені свободою навчання і пересування в період навчання, характерної для західної моделі освіти. І ні слова про загальну дисципліні. Однак у австрійських студентів, як і у студентів в Німеччині, є обов’язок оплачувати навчання.

В єдиному (органічному) законі про університети Іспанії названа єдиний обов’язок студентів, що є одночасно і правом, – навчання. Інші обов’язки, як і, наприклад,  в Росії, визначаються статутом університету.

Обов’язки китайських студентів –  виховання в дусі патріотизму, колективізму і соціалізму зберігається і ряд ідеологічних вимог – засвоювати марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна і теорію Ден Сяопіна.

У законі про вищу освіту та наукових дослідженнях Нідерландів немає спеціального розділу про обов’язки. Обов’язки студентів, що випливають з контексту, лежать у площині освітнього процесу.

А в рамковому законі про вищу освіту ФРН звертає на себе увагу параграф, відповідно до якого правом і обов’язком усіх членів вузу, в тому числі студентів, що записалися на навчання, є співпраця у самоврядуванні ВНЗ. Строго кажучи, інші обов’язки студентів особливо і не обговорюються.

Як ми бачимо, багато що залежить від менталітету нації та від історії студентського руху.

Слід увагу зосередити на правах та обов’язках українських студентів, та на проблеми, які постійно спіткають пересічного студента.

Проблеми відповідальності студентів можна розділити на кілька складових. Часто площина відповідальності окреслюється самим студентом, спираючись на його інтуїтивне мислення.   І справді, якщо керуватись тільки таким принципом, згадуються слова Гоббса: «… в чисто природному стані, або до того, як люди зв’язали один одного якимись договорами, кожному було дозволено робити все, що йому завгодно .., а також володіти і користуватися всім, що він хотів і міг знайти…».

Отже, студенте! Маючи запитання щодо освітнього процесу, відповідальності твоєї та викладачів, звертайся до основних законодавчо-нормативних актів, які регулюють такі процеси, а саме:

–      Конвенція ООН про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 року;

–      Рекомендація ООН про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 року;

–      Закон України «Про освіту» від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР (зі змінами);

–      Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III (зі змінами);

–      Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами);

–      Постанова Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту та вчені звання» від 12 листопада 1997 року № 1260;

–      Постанова Кабінету Міністрів України «Питання стипендіального забезпечення» від 12 липня 2004 року № 882;

–      Положення про державний вищий навчальний заклад;

–      Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах;

–      Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України;

–      Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти;

–      Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти;

–      Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості;

–      Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням;

–      Типові правила внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках навчальних закладів Міністерства освіти України;

Крім студентів, особи, що навчаються в вузі, є, природно, курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад’юнкти) та докторанти. Всі вони мають Законом “Про вищу освіту” закріплені 15 прав на:

1. вибір форми навчання;

2. безпечні та нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

3. трудову діяльність у поза навчальний час;

4. додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи,скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

5. користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою,оздоровчою базою вузу;

6. участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

7. участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту,оздоровлення;

8. надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;

9. участь у об’єднаннях громадян;

10. обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;

11. участь у формуванні індивідуального навчального плану;

12. моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі;

13. захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

14. безкоштовне користування у вузах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами

навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;

15. канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.

Обов’язків у студента, як не дивно, не багато – аж два! Особи, які навчаються у вузах,зобов’язані, по-перше, додержуватися законів, Статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу та, по-друге, виконувати графік навчального процесу, вимоги навчального плану. І все. Саме тому на самому початку зазначалося на ролі знання саме Статуту конкретного вузу, але не погано було б і зайвий раз почитати чинні в вузі правила внутрішнього розпорядку.

І так, що потрібно робити студенту при відрахуванні, і вимаганні хабарів. ЯКЩО вимагають хабар

Що робити (на вибір):

1. Напишіть заяву в районне РВВС (орієнтуючись за поштовою адресою вузу). Будьте готові до того, що факт вимагання потрібно буде підтвердити доказами, показаннями свідків;

2. Якщо хабарник є держслужбовцем – зверніться в управління юстиції за телефоном довіри: по Києву – тел. 270-58-40;

3. Зверніться в Нацкомітету з боротьби з корупцією – тел. 278-80-80. Вам потрібно приїхати в комітет особисто і написати заяву;

4. Зверніться до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю – тел. 272-23-76. Вам потрібно приїхати в управління особисто і написати заяву;

6. Якщо ситуація вимагання виникла безпосередньо під час здачі зимової або літньої сесії – зателефонуйте за телефоном довіри Міносвіти, в Департамент вищої освіти за тел. 486-28-49;

7. Зверніться в студентський парламент  або профспілку вузу, обговоріть проблему і варіанти її вирішення. На практиці питання закривається так: хабар не даєте, але й гарантій, що нового здирства з боку викладача не буде – немає;

Якщо екзаменатор несправедливо ПОСТАВИВ ОЦІНКУ

Що робити (на вибір):

1. Уточніть у екзаменатора критерії (причини) такої необ’єктивної оцінки. І попросіть про перездачі іспиту, мотивуючи прохання поганим самопочуттям або проблемами особистого характеру. Це найефективніший спосіб і без наслідків: проблема вирішується між вами і викладачем тет-а-тет;

2. Зверніться до деканату факультету – буде створена спецкомісія вузу і вам доведеться перескладати іспит. Гарантій ніяких немає, можуть спеціально завалити, щоб обілити честь колеги (знати все – неможливо). У разі недовіри викладачам – на комісію можна буде запросити захисника – представника органів студентського самоврядування або профспілкової організації;

3. Зателефонуйте за телефоном довіри Міносвіти України, в Департамент вищої освіти за тел. (044) 486-28-49. Вам доведеться приїхати в департамент особисто і написати скаргу. Швидше за все, буде створена аналогічна комісія, але вже з викладачів різних вузів. Шансів скласти іспит на вищу оцінку набагато більше.

ЯКЩО відраховують з ВНЗ

Можна спробувати відновитися (забороняється тільки відновлення на перший курс).

1. Подайте заяву на ім’я ректора, в якому назвіть причини, чому ви можете претендувати на відновлення (наприклад, ви змушені були прогулювати пари, тому що довелося заробляти гроші через тяжке положення сім’ї. Тоді потрібно докласти довідки про доходи ваших батьків). Заява повинна бути розглянута протягом 2-х тижнів. Після цього терміну вам зобов’язані повідомити умови відновлення або причину відмови. У разі позитивного рішення доведеться здати академічну різницю.

2. Подайте заяву на повторне навчання (за винятком першокурсників) за певний семестр, якщо не виконали в повному обсязі навчальний план з поважних причин. Такими є тривалі захворювання, службові відрядження, складні сімейні обставини. Цим правом ви можете скористатися не більше двох разів за час навчання.

Отже, попередження всіх перелічених ситуацій можливе лише при вмінні користуватись своїми правами, та пам’ятати про обов’язки, які досить стисло і зрозуміло подані в Законодавстві.

Пам’ятайте, що особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту, несуть відповідальність відповідно до закону, а шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вузу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, також відшкодовуються відповідно до чинних законів. Це вимагає від студентів не тільки знання та відстоювання своїх прав, але й набуття їх розуміння.

Майте на увазі, студент повинен навчатися, а не вести війну за право отримувати освіту!

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу