Представлення цього видання відбулося в актовій залі головного корпусу Національного університету “Львівська політехніка”. Вступне слово виголосила головний редактор університетської газети  “Аудиторія” Тетяна Пасович. Вона нагадала, що “Аудиторія” – це  дітище Ярослави Величко, яка віддала цій газеті 40 років свого життя і понад 20 років була її головним редактором.  Створивши якісний мас-медійний продукт, вона виплекала ще один вагомий творчий продукт — видання “Чарівна Криниця”. 

Автором задуму, натхненником і упорядником книги був її батько — випускник Криницької учительської семінарії художник Осип Величко. “13 листопада 2000 року батька не стало, – розповідає Ярослава Осипівна, – і  відтоді три рукописні томи лежали в моїй  бібліотеці та нагадували, що я повинна здійснити батькову мрію”.

Осип Величко був не лише знаним майстром різьби по дереву. Уривок “Чарівна Криниця” з його поеми “Сестра Зіновія” засвідчив неабиякий поетичний дар автора. Він знайшов барви-слова, щоб створити поетичний портрет мальовничого лемківського курортного містечка.

         …Там сонечко ходить своїми стежками,

             Купаючись в ріках вранці й вечорами,

             Там лемко в чугані стоїть на горі

              І голос сопілки бринить до зорі.

Особливість “Чарівної криниці” в тому, що там немає вигаданих сюжетів. Її зміст становлять документальні розповіді про тодішню систему освіти та виховання, про депортацію лемків і про долі колишніх семінаристів і їхніх вчителів. Семінарія проіснувала неповні 4 роки, за цей час її закінчили кілька сотень учнів.

 Тематика книги, зокрема, дивовижний край лемків, близькі й ректорові “Львівської політехніки” професору Юрію Бобалу. У його рідному селі Дунаєві Перемишлянського району на Львівщині живе чимало переселенців із Лемківщини, які прижилися на нову місці, дали собі раду в житті. Згадав Юрій Ярославович і свого тестя 95-річного Івана Григоровича Сенка, який живе на Івано-Франківщині. Він зберіг добру пам’ять і нерідко згадує своє життя на Лемківщині й обставини примусового виселення лемків зі своїх етнічних земель.

 Афористично висловилася про книгу “Чарівна Криниця” голова товариства “Просвіта” “Львівської політехніки” професор Христина Бурштинська: “Мудра книга, велична, як і вся родина Величків”. До речі, просвітяни університету фінансово підтримали видання “Чарівної Криниці”.

Серед гостей презентації був присутній і виступив з промовою випускник учительської семінарії в Криниці, колишній доцент кафедри іноземних мов “Львівської політехніки” Степан Кищак. Проникливі слова про унікальне видання знайшли дослідниця Лемківщини Галина Щерба, доктор історичних наук Петро Шкраб’юк та інші учасники цієї урочистості. Чарівні лемківські пісні пролунали у виконанні уродженки Криниці, учасниці хору “Лемківщина” Ольги Мацієвської-Стефанко та Андрія Смалюха.

 Учасники презентації згодом побували у виставковій залі,  де експонується виставка різьби по дереву Осипа Величка. Художник закарбував на дереві визначні постаті української історії та літератури. Деякі з представлених робіт міг придбати кожен охочий. Зібрані кошти будуть перераховані на потреби українського війська і лікування поранених у зоні АТО.

 Про мистецький хист свого батька і виховання у родині Ярослава Величко сказала так: “Він усе життя багато працював. Не просто різьбив по дереву. Він сам діставав липові дошки, їх зачищав, шліфував. Коли обирав якийсь образ для твору, перечитував море літератури, хоча багато знав, бо семінарія давала добру класичну освіту.

У дитинстві ні тато, ні мама ніколи моїх уроків не перевіряли, на батьківські збори не ходили. Я всі роки у школі вчилася на “відмінно”. Батько був дуже демократичний, ліберальний. Мама була більш строгою: “Годі вже вчитися, гаси світло, йди вже спати…”.

 У моєму виборі професії батько жодної ролі, по суті, не відіграв. Я збиралася вступати на класичну філологію, але після знайомства з журналісткою Євгенією Божик у газеті “Вільна Україна” і  кількох публікацій вирішила вступити  на журналістику. Батько не заперечував, але сказав: “У цій професії, дитино, тобі доведеться ходити по лезу ножа. Не оступися. Ніколи не плюй у криницю, з якої п’ють воду. Ніколи нічим не оскверни Бога і Україну…”.

Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”

          

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу