Через розвиток нових технологій поступово зникають професії, що ґрунтуються на ручній праці
Ця розмова відбулася 30 червня – останнього дня навчального року для закладів профтехосвіти. Про те, з якими результатами фінішувала галузь, про відродження взаємодії з роботодавцями і як Дмитро Фірташ і Рінат Ахметов співпрацюватимуть із МОНмолодьспорту — читайте в інтерв’ю з В’ячеславом Супруном – директором департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
– В’ячеславе Васильовичу, які результати показав нинішній навчальний рік?
— Із 991 закладу, підпорядкованому МОНмолодьспорту, на ринок праці вийшли більш як 185 тисяч кваліфікованих робітників. Найбільше для будівельної галузі — понад 27 тисяч випускників; громадського харчування — більш як 28 тисяч; промисловості — понад 60 тисяч; сільського господарства — 15 тисяч осіб. Працевлаштування наших вихованців становить 84 відсотки за професією, згідно з договорами та замовленнями на підготовку робітничих кадрів. А інші випускники вступають до ВНЗ, призиваються до Збройних сил України, працюють за фахом у формі самозайнятості.
ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКИ -«НАШІ ЛЮДИ»
– Цьогоріч вища освіта відчує брак абітурієнтів. А як демографічна ситуація вплине на ПТО?
— Ми плануємо прийняти близько 200 тисяч учнів. Це на 10 тисяч менше, ніж торік. Одинадцятикласників набрати буде складно, тож заклади комплектуватимуться здебільшого дев’ятикласниками. Думаю, їх буде відсотків 70. А раніше випускників 11 та 9 класів було приблизно порівну.
– Чи можна сьогодні планувати кількість і напрям підготовки робітників, скажімо, на десятиліття вперед?
— Наше міністерство разом із Мінісоцполітики і Державним центром зайнятості вивчає стан поточних потреб у робітничих кадрах. Проте нині складно визначитися з довгостроковою перспективою підготовки, адже прогнозування на загальнодержавному і галузевому рівнях майже немає. Міністерства і відомства не можуть упевнено спрогнозувати, скільки та якої кваліфікації працівників треба підготувати для нашої економіки, скажімо, через десять років. Та й підприємства не можуть дати такої інформації, адже ринкові фактори постійно змінюються. Хто міг уявити ще десять років тому, що найактуальнішими спеціальностями у світі будуть ІТ-фахівець, РК-менеджер, девелопер? Також поступово зникають професії, що ґрунтуються на ручній праці. Зрозуміло, й міністерство не стоїть на місці — за останні роки було організоване навчання за новими, потрібними професіями: монтажник гіпсокартонних конструкцій, візажист, авторемонтник, зварник, мерчендайзер, сомельє та інші.
ШЛЯХ ДО РОБОЧОГО МІСЦЯ
– Чи має молодь проблеми з працевлаштуванням? Що впливає на це?
— Протягом 2010 — 2011 років ми проводили анкетування випускників і роботодавців. Не знаходять роботи лише близько восьми відсотків наших вихованців. Основними причинами є невисока оплата праці, обмежені можливості підвищення кваліфікації та кар’єрного зростання, відсутність соціального пакета, а інколи — розчарування в здобутій професії. Через півроку кількість працюючих за направленнями зменшується до 75 відсотків, а протягом трьох років цей показник уже становить 30 — 40 відсотків. Тобто на першому робочому місці лишається близько третини робітників. Бо вони не мають трудового досвіду, і це дає можливість роботодавцям диктувати свої вимоги, встановлювати низьку плату.
Також значно впливають процеси, пов’язані з проблемами в економіці нашої держави — скорочення штатів, припинення роботи підприємств, перехід на неповний робочий тиждень.
Для поліпшення ситуації міністерство розробило і Кабінет Міністрів України Постановою № 784 від 27 серпня 2010 року затвердив Порядок працевлаштування випускників ПТНЗ, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. І в 2011 — 2012 навчальному році цей порядок передбачає вже впровадження договірних засад, тобто укладання договорів між навчальними закладами і роботодавцями з участю регіональних органів Міністерства соціальної політики та укладання на їх основі угод між роботодавцем, випускником і ПТНЗ щодо надання якісної освіти. Так роботодавці братимуть участь у навчальному процесі, а учні проходитимуть виробничу практику там, де вони згодом працюватимуть.
Також ця угода передбачає можливість цільової адресної допомоги — доплати до стипендій учням і до заробітних плат викладачам за якісні показники підготовки кадрів.
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ДІЇ
– Нещодавно міністерство і Об’єднана рада роботодавців, головою якої є один з най-заможніших людей України, власник багатьох хімічних заводів Дмитро Фірташ підписали меморандум. Як це вплине на профтехосвіту?
— Разом будемо створювати матеріально-технічну базу в училищах. Ми вже визначили навчальні заклади. Відбулися зустрічі, де було обговорено питання підготовки робітничих кадрів для хімічної промисловості, зокрема формування державного замовлення, співпраця конкретних училища і підприємства компанії Сгоир ОР. Обговорили ми також і перелік професій, які сьогодні потрібні хімічному виробництву. Ця інноваційна галузь потребує сучасних підходів до професійної підготовки персоналу, тож необхідно оновлення і кваліфікаційних характеристик. Взагалі, завдяки спільним домовленостям робочі місця на підприємствах можуть посісти вже цьогорічні випускники.
– Раніше для профтехучилищ основними замовниками робітничої сили були базові підприємства. Яка модель працюватиме в Україні завтра?
— Ми хочемо, щоб з’явився спільний інтерес роботодавців до підготовки кадрів. Працюємо над тим, щоб навчання кваліфікованих робітників було більш технологічним, орієнтувалося на конкретне виробництво, робоче місце, яке має бути належним чином оснащено.
З ініціативи міністра Дмитра Табачника та об’єднань роботодавців нині до навчального процесу залучаються конкретні замовники робітничих кадрів. Тож нещодавно підписано меморандум між МОНмолодьспорту і групою роботодавців в особі ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент» і Конфедерацією роботодавців. Мета проекту — впровадження в навчально-освітні програми нових професійних стандартів, зокрема в галузі енергетики, металургії, видобувної промисловості.
А крім матеріально-технічного забезпечення, потрібен і викладацький склад, який знає інноваційні технології виробництва і навчання, конкретні технологічні процеси того чи іншого підприємства. Тому ми передбачаємо і підготовку викладачів, майстрів виробничого навчання, які донесли б ці вимоги виробництва до робітників, засвоїли необхідні технології.
– Ідеться, зокрема, про соціальне партнерство, активне залучення бізнесу до всіх складових діяльності профтехучилищ… Як відомо, в Україні вже впроваджено чимало спільних із роботодавцями проектів.
— Сьогодні майже в кожній області створено навчальні центри з підготовки персоналу, де впроваджуються інноваційні технології. Доречно згадати співпрацю будівельних ПТНЗ з компаніями Неnkel Ваuertechnik — Україна і Кпаиг. Посилюється така робота і з компаніями ВовсП, Будмайстер. Аналогічна співпраця з концерном «Мотор Січ», «Кременчуцьким колісним заводом» з навчальними закладами машинобудівної галузі. І цей перелік можна продовжити.
МЕРЕЖА І ПОТРЕБИ ЕКОНОМІКИ
– Нещодавно Кабінет Міністрів України ухвалив Державну цільову програму розвитку профтехосвіти на 2011 – 2015 роки. Її фінансування з усіх джерел передбачається обсягом майже 3,5 мільярда гривень.
— Так, ми плануємо оновити матеріально-технічну базу 200 профтехучилищ, організувати там центри з упровадження інноваційних технологій. Також передбачається створення 327 електронних бібліотек у державних ПТНЗ. Причому частину витрат бере на себе держава, частину — роботодавці.
За кілька років буде введено 300 державних стандартів з конкретних професій нового покоління. Це підвищить рівень працевлаштування випускників училищ, їх професійну відповідність потребам сучасного ринку праці. Змінимо і підходи до формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів — підсилимо роль місцевих органів влади і роботодавців.
– Питання реформування мережі всіх навчальних закладів (і не лише ПТНЗ) у нашій країні сьогодні надзвичайно актуальне. Чого очікувати профтехосвіті?
— Ми плануємо впорядкування мережі з урахуванням загальнодержавних і регіональних потреб. Оптимізація навчальних закладів відбуватиметься через зміни профілю та спеціалізації і відкриття підготовки за новими професіями в діючих навчальних закладах. Наприклад, у Краматорську два професійно-технічних навчальних заклади — Вище професійне машинобудівне училище і Професійний машинобудівний ліцей об’єднали в один: Краматорське вище професійне металургійне училище, враховуючи потребу конкретного замовника — ВАТ «Енергомаш-спецсталь».
«Освіта України» №49-50