Через розвиток нових технологій поступово зникають професії, що ґрунтуються на ручній праці

Ця розмова відбулася 30 червня – останнього дня навчального року для закладів профтехосвіти. Про те, з якими результатами фінішувала галузь, про відродження взаємодії з роботодавцями і як Дмитро Фірташ і Рінат Ахметов співпрацюватимуть із МОНмолодьспорту — читайте в інтерв’ю з В’ячеславом Супруном – директором департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 – В’ячеславе Васильовичу, які результати показав нинішній навчальний рік?

— Із 991 закладу, підпоряд­кованому МОНмолодьспорту, на ринок праці вийшли більш як 185 тисяч кваліфікованих робітників. Найбільше для бу­дівельної галузі — понад 27 ти­сяч випускників; громадського харчування — більш як 28 тисяч; промисловості — понад 60 ти­сяч; сільського господарства — 15 тисяч осіб. Працевлаштуван­ня наших вихованців становить 84 відсотки за професією, згідно з договорами та замовленнями на підготовку робітничих кадрів. А інші випускники вступають до ВНЗ, призиваються до Зброй­них сил України, працюють за фахом у формі самозайнятості.

ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКИ -«НАШІ ЛЮДИ»

– Цьогоріч вища освіта відчує брак абітурієнтів. А як демо­графічна ситуація вплине на ПТО?

— Ми плануємо прийняти близько 200 тисяч учнів. Це на 10 тисяч менше, ніж торік. Одинадцятикласників набра­ти буде складно, тож заклади комплектуватимуться здебіль­шого дев’ятикласниками. Ду­маю, їх буде відсотків 70. А ра­ніше випускників 11 та 9 класів було приблизно порівну.

– Чи можна сьогодні планува­ти кількість і напрям підготов­ки робітників, скажімо, на де­сятиліття вперед?

— Наше міністерство ра­зом із Мінісоцполітики і Дер­жавним центром зайнятості ви­вчає стан поточних потреб у робітничих кадрах. Проте нині складно визначитися з довго­строковою перспективою підго­товки, адже прогнозування на загальнодержавному і галузе­вому рівнях майже немає. Мі­ністерства і відомства не мо­жуть упевнено спрогнозувати, скільки та якої кваліфікації працівників треба підготувати для нашої економіки, скажімо, через десять років. Та й під­приємства не можуть дати та­кої інформації, адже ринкові фактори постійно змінюються. Хто міг уявити ще десять ро­ків тому, що найактуальніши­ми спеціальностями у світі бу­дуть ІТ-фахівець, РК-менеджер, девелопер? Також поступово зникають професії, що ґрун­туються на ручній праці. Зро­зуміло, й міністерство не сто­їть на місці — за останні роки було організоване навчання за новими, потрібними професія­ми: монтажник гіпсокартонних конструкцій, візажист, авторемонтник, зварник, мерчендайзер, сомельє та інші.

ШЛЯХ ДО РОБОЧОГО МІСЦЯ

– Чи має молодь проблеми з працевлаштуванням? Що впливає на це?

— Протягом 2010 — 2011 років ми проводили анкету­вання випускників і робото­давців. Не знаходять роботи лише близько восьми відсо­тків наших вихованців. Осно­вними причинами є невисока оплата праці, обмежені можли­вості підвищення кваліфікації та кар’єрного зростання, від­сутність соціального пакета, а інколи — розчарування в здо­бутій професії. Через півроку кількість працюючих за на­правленнями зменшується до 75 відсотків, а протягом трьох років цей показник уже ста­новить 30 — 40 відсотків. Тоб­то на першому робочому місці лишається близько третини ро­бітників. Бо вони не мають тру­дового досвіду, і це дає можливість роботодавцям диктувати свої вимоги, встановлювати низьку плату.

Також значно впливають процеси, пов’язані з проблема­ми в економіці нашої держа­ви — скорочення штатів, при­пинення роботи підприємств, перехід на неповний робочий тиждень.

Для поліпшення ситуації мі­ністерство розробило і Кабінет Міністрів України Постановою № 784 від 27 серпня 2010 року затвердив Порядок працевла­штування випускників ПТНЗ, підготовка яких здійснювала­ся за державним замовленням. І в 2011 — 2012 навчальному році цей порядок передбачає вже впровадження договірних засад, тобто укладання догово­рів між навчальними заклада­ми і роботодавцями з участю регіональних органів Мініс­терства соціальної політики та укладання на їх основі угод між роботодавцем, випускником і ПТНЗ щодо надання якісної освіти. Так роботодавці брати­муть участь у навчальному про­цесі, а учні проходитимуть ви­робничу практику там, де вони згодом працюватимуть.

Також ця угода передбачає можливість цільової адресної допомоги — доплати до стипен­дій учням і до заробітних плат викладачам за якісні показни­ки підготовки кадрів.

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ДІЇ

– Нещодавно міністерство і Об’єднана рада роботодавців, головою якої є один з най-заможніших людей України, власник багатьох хімічних за­водів Дмитро Фірташ підписа­ли меморандум. Як це вплине на профтехосвіту?

— Разом будемо створюва­ти матеріально-технічну базу в училищах. Ми вже визна­чили навчальні заклади. Від­булися зустрічі, де було об­говорено питання підготовки робітничих кадрів для хімічної промисловості, зокрема фор­мування державного замов­лення, співпраця конкретних училища і підприємства ком­панії Сгоир ОР. Обговорили ми також і перелік професій, які сьогодні потрібні хімічно­му виробництву. Ця іннова­ційна галузь потребує сучас­них підходів до професійної підготовки персоналу, тож необхідно оновлення і ква­ліфікаційних характеристик. Взагалі, завдяки спільним до­мовленостям робочі місця на підприємствах можуть посіс­ти вже цьогорічні випускники.

– Раніше для профтехучилищ основними замовниками ро­бітничої сили були базові під­приємства. Яка модель працю­ватиме в Україні завтра?

— Ми хочемо, щоб з’явився спільний інтерес роботодавців до підготовки кадрів. Працюємо над тим, щоб навчання кваліфі­кованих робітників було більш технологічним, орієнтувалося на конкретне виробництво, ро­боче місце, яке має бути належ­ним чином оснащено.

З ініціативи міністра Дмитра Табачника та об’єднань робо­тодавців нині до навчального процесу залучаються конкрет­ні замовники робітничих ка­дрів. Тож нещодавно підписано меморандум між МОНмолодьспорту і групою роботодавців в особі ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент» і Конфедерацією роботодавців. Мета проекту — впровадження в навчально-освітні програми нових про­фесійних стандартів, зокрема в галузі енергетики, металур­гії, видобувної промисловості.

А крім матеріально-техніч­ного забезпечення, потрібен і викладацький склад, який знає інноваційні технології виробни­цтва і навчання, конкретні тех­нологічні процеси того чи ін­шого підприємства. Тому ми передбачаємо і підготовку ви­кладачів, майстрів виробничого навчання, які донесли б ці вимо­ги виробництва до робітників, засвоїли необхідні технології.

– Ідеться, зокрема, про со­ціальне партнерство, актив­не залучення бізнесу до всіх складових діяльності профте­хучилищ… Як відомо, в Укра­їні вже впроваджено чима­ло спільних із роботодавцями проектів.

— Сьогодні майже в кож­ній області створено навчальні центри з підготовки персона­лу, де впроваджуються іннова­ційні технології. Доречно зга­дати співпрацю будівельних ПТНЗ з компаніями Неnkel Ваuertechnik — Україна і Кпаиг. Посилюється така робота і з компаніями ВовсП, Будмайстер. Аналогічна співпраця з концер­ном «Мотор Січ», «Кремен­чуцьким колісним заводом» з навчальними закладами маши­нобудівної галузі. І цей пере­лік можна продовжити.

МЕРЕЖА І ПОТРЕБИ ЕКОНОМІКИ

– Нещодавно Кабінет Міні­стрів України ухвалив Дер­жавну цільову програму розвитку профтехосвіти на 2011 – 2015 роки. Її фінансу­вання з усіх джерел передба­чається обсягом майже 3,5 мі­льярда гривень.

— Так, ми плануємо оновити матеріально-технічну базу 200 профтехучилищ, організувати там центри з упровадження ін­новаційних технологій. Також передбачається створення 327 електронних бібліотек у дер­жавних ПТНЗ. Причому час­тину витрат бере на себе дер­жава, частину — роботодавці.

За кілька років буде введе­но 300 державних стандартів з конкретних професій нового покоління. Це підвищить рівень працевлаштування випускників училищ, їх професійну відповід­ність потребам сучасного ринку праці. Змінимо і підходи до фор­мування державного замовлен­ня на підготовку робітничих ка­дрів — підсилимо роль місцевих органів влади і роботодавців.

– Питання реформування ме­режі всіх навчальних закла­дів (і не лише ПТНЗ) у нашій країні сьогодні надзвичай­но актуальне. Чого очікува­ти профтехосвіті?

— Ми плануємо впорядку­вання мережі з урахуванням загальнодержавних і регіо­нальних потреб. Оптимізація навчальних закладів відбувати­меться через зміни профілю та спеціалізації і відкриття підго­товки за новими професіями в діючих навчальних закладах. Наприклад, у Краматорську два професійно-технічних навчаль­них заклади — Вище профе­сійне машинобудівне училище і Професійний машинобудів­ний ліцей об’єднали в один: Краматорське вище професій­не металургійне училище, вра­ховуючи потребу конкретного замовника — ВАТ «Енергомаш-спецсталь».

  «Освіта України» №49-50