В актовій залі першого навчального корпусу Національного університету “Львівська політехніка” поважного гостя першою привітала організатор цієї зустрічі – директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Ірина Ключковська. Вона нагадала присутнім, що Богдан Гаврилишин був радником українських  президентів, голів урядів та очільників Верховної Ради. Але потім він зрозумів, що марна справа щось радити людям, які не мають політичної волі здійснювати глибокі політичні, економічні та соціальні реформи.

Днями Богдану Гаврилишину виповнилося 88 років. Попри свій поважний вік, Богдан Дмитрович багато подорожує світом, напружено працює, надає перевагу молодіжній аудиторії.

Ректор університету професор Юрій Бобало подякував гостеві за те, що він, незважаючи на хворобу, знайшов можливість і час зустрітися із львівськими політехніками. Професор Гаврилишин почав свій трудовий шлях із лісоруба, а перша вища освіта була політехнічною. Його без перебільшення можна назвати людиною світу, і водночас він залишається українцем. Ректор вважає, що життя, наукова і громадська діяльність Богдана Гаврилишина — переконливий приклад для молоді, приклад того, чого може досягти людина, яка має волю, незламний дух,  бажання все життя вчитися і величезну працездатність.

Привітала знаного гостя і голова ради молодих науковців “Львівської політехніки”, кандидат економічних наук Оксана Юринець. Вона зізналася, що обрала фах економіста під впливом життя і наукової діяльності Богдана Гаврилишина, наголосивши: “Ви людина молода душею, ви крокуєте в ногу з часом, ви надихаєте молодь”.

Лейтмотивом усього виступу Богдана Гаврилишина була думка про унікальність України, йдеться насамперед про її талановитий освічений народ та унікальні природні ресурси країни. Промовець дав зрозуміти, що він не ідеалізує США, де, скажімо, 50 мільйонів людей не мають доступу до якісних медичних послуг. Не все так однозначно і з Євросоюзом, у якому немає єдності з багатьох питань і викликів сучасного світу.

На думку Богдана Гаврилишина, прикладом для наслідування та запозичення досвіду можуть слугувати Австрія, Німеччина. Норвегія, Швейцарія, Швеція, а також Польща — наш найближчий сусід. Це країни, для яких характерні гармонійне поєднання політичної свободи (йдеться насамперед про прозорість і відкритість влади), певний рівень економічного добробуту для всього населення, соціальна справедливість, зокрема, у сферах освіти, охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, турбота про збереження навколишнього природного середовища.

Вивчення досвіду цих країн для глибокої трансформації всіх сфер життя в Україні є метою діяльності створеного Богданом Гаврилишиним наприкінці 2012 року благодійного Фонду “Молодь змінить Україну”. Промовець наголосив, що він не є головою цього Фонду: “Моя  роль — давати  молоді натхнення, спонукати її мріяти високо і відважно”.

 Після Євромайдану, який подав світові дивовижні приклади самоорганізації громадянського суспільства, Україна, на думку гостя, може відігравати у світі велику цивілізаційну роль: “Ми маємо полікувати цей хворий світ”.

Богдан Гаврилишин задекларував прийняття Універсальної декларації обов’язків людини. Люди знають про свої права, але часто забувають про обов’язки або ж просто не знають їх. Ось один із його аргументів: мільйони людей на нашій планеті, насамперед в Африці, помирають з голоду, не мають вдосталь питної води, доступу навіть до початкової освіти. Обов’язок кожної країни, кожної людини — поділитися  своїм багатством, своїми надбаннями з тим, хто бідніший і слабший.

Наприкінці Богдан Гаврилишин подарував викладачам і студентам “Львівської політехніки” декілька примірників своєї останньої книги під назвою “Залишаюсь українцем”.

            Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу