Із першого питання порядку денного нещодавнього засідання вченої ради Національного університету “Львівська політехніка” доповідав директор Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки  професор Іван Прудиус. Промовець розпочав свій виступ зі, здавалось би, риторичного питання: “Чи потрібні державі фахівці в галузі радіоелектроніки та телекомунікацій?” Воно обумовлене тим, що, на його думку, престиж цього фаху за останні роки невпинно знижувався. Це пов’язано значною мірою з тим, що у Львові майже повністю зникла колись потужна приладобудівна промисловість, що належала здебільшого до військово-промислового комплексу.

Проте в ході обговорення  питання звучали думки про те, що через агресію з боку Росії може знову зрости попит на наукові розробки в галузі радіоелектроніки. Зрештою, хоч і насилу, але державне замовлення з набору студентів інститут виконав, проте зовсім мало набрав контрактників. Як з’ясувалося, не всі випускники працюють за фахом.

Натомість інститут і надалі готує спеціалістів високого класу. Чимало випускників, для прикладу, успішно працюють у провідних фірмах США, Канади, Австрії, Японії, Південної Кореї. Потужним є і науково-дослідницький потенціал. За останні п’ять років тут захищено 11 докторських і 46 кандидатських дисертацій. За цей час виконано науково-дослідницьких робіт на 17,5 мільйона гривень, третина — госпдоговірна тематика. Науковці інституту отримали також 94 патенти.

Професор Валерій Дудикевич, який очолював комісію з перевірки Інституту, запропонував позитивно оцінити роботу цього колективу. Водночас він звернув увагу на необхідність активізувати профорієнтаційну роботу серед потенційних абітурієнтів.

На засіданні вченої ради університету  розглянуто й питання про новий порядок видання навчальної літератури. Доповідали  перший проректор “Львівської політехніки” професор Володимир Павлиш і директор Видавництва університету  Іван Паров’як.  Це  пов’язано з тим, що Міністерство освіти і науки України взяло курс на розширення автономії вищих навчальних закладів, що закріплено в новому законі про вищу освіту.

  Ось що розповідає директор Видавництва Львівської політехніки Іван Паровяк:

– Ще у квітні цього року Міністерство освіти і науки видало наказ, яким скасувало грифування підручників і навчальних посібників для ВНЗ. Але в жовтні вже затверджено зміни до чинних нормативно-правових актів з цього питання. Тепер вищі навчальні заклади самостійно ухвалюють рішення, що їм видавати. Це один із реальних кроків до розширення автономії університетів. Відповідальність за якість навчальної літератури, що використовується в навчально-виховному процесі, Міністерство покладає на керівників ВНЗ. Кардинальних змін у новому Положенні “Про порядок планування та видання навчальної літератури у Національному університеті “Львівська політехніка”, яке схвалила вчена рада, не сталося. Додалося чітке визначення видів видань навчальної літератури, вимоги до структури і змісту підручників і посібників. Додано також порядок отримання грифу нашої Науково-методичної ради, оскільки саме вона надаватиме рекомендації до друку.

 – Іване Павловичу, у своєму виступі Ви говорили про деякі недоліки в підготовці рукописів, які передають до видавництва автори. Що Ви їм порадили б?

  – Аби пришвидшити час редакційно-видавничого опрацювання рукопису у видавництві, тобто скоротити термін підготовку до друку, потрібно, щоб автори знайомилися з вимогами, які опубліковані на сайті видавництва. Вони містять методичні підказки, як це краще робити, зокрема, які програми використовувати, у якому форматі одразу набирати. У нас нерідко трапляється така ситуація: пише автор книгу, набирають на комп’ютері різні люди у різних версіях, потім роздруковують, збирають це докупи, приносять нам. Починаємо з’ясовувати і виявляється, що формули, наприклад, набрані по-різному, це ж стосується розмірів і накреслень шрифтів.

 – Ви говорили про численні відзнаки навчальної та іншої літератури Вашого видавництва. Але важливо й те, що цю літературу  охоче купують не лише у мережі наших книгарень, а й ВНЗ інших міст України. Які університети найбільше цікавляться книжками  видавництва?

 – Це насамперед університети політехнічного спрямування. Чимало підручників і навчальних посібників замовляють Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, університети Харкова, Одеси, Сум, Тернополя, Рівного, Івано-Франківська, інших міст.

 – Як відомо, друковане слово нині витісняють електронні видання. Чи відчуваєте загрозу друкованій книзі, зокрема, навчальній літературі?

Наразі не відчуваємо. Не все так просто з електронною книгою. Вона має свою специфіку і свою сферу використання. Не забуваймо, що будь-яка книга чи підручник є інтелектуальною власністю, що захищена авторським правом, хоча є непоодинокі випадки піратства. Друкована книга – це матеріальна річ, якою володіє її власник. Поки що надійність збереження інформації на електронних носіях не може порівнятися з надійністю друкованого слова. Читання літератури, користування друкованим підручником є більш комфортним і ефективним у сенсі сприйняття змісту.  Слід зважати і на той чинник, що електронна книга наразі переважно чорно-біла. Натомість вся навчальна ілюстрована література для шкіл – кольорова, значною мірою це стосується і літератури для ВНЗ. Перефразовуючи Марка Твена, можна сказати: “Чутки про смерть друкованого слова вельми перебільшені…”

                         Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *