Серед програм, які уряд затвердив останніми роками – державна програма «100 відсотків» Вона розрахована до 2015 року і передбачає впровадження в навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій. Минулого тижня в міністерстві зібрали директорів спеціалізованих навчальних закладів, щоб обговорити особливості реалізації програми. Документ передбачає охоплення всіх, без винятку, шкіл, але цього дня пропозиціями поділились «просунуті» заклади, які вже давно зробили ІКТ наріжним каменем своєї діяльності.   Якщо провайдер приходить до міста, йому ставлять умову, що він зобов’язаний під’єднати школи до інтернету і забезпечувати його використання безкоштовно Нагадаємо, що основні за­вдання програми – вдо­сконалення норматив­но-правової бази, оснащення загальноосвітніх навчальних за­кладів засобами ІКТ, створен­ня відкритої мережі освітніх ре­сурсів, оновлення змісту, форм і методів навчання інформати­ки, а також підготовка та під­вищення рівня кваліфікації пе­дагогів. НАШІ ВЧИТЕЛІ СТВОРЮЮТЬ НЕ ГІРШИЙ КОНТЕНТ  – Саме такі програми презен­тують реформи, які тривають в Україні. Вони стосуються осно­вного – змісту освіти, – ска­зав заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський, який голо­вував на нараді. – Але донести сучасний зміст освіти до учня без нових технологій важко. Хоча Україна не належить до лідерів з використання ІКТ в школі, більше того, за окре­мими напрямами дуже відстає, істотні кроки вже зроблено. Так, минулого року ліквідова­но комп’ютерну безграмотність українського учительства. Сьо­годні хоча б на мінімально не­обхідному рівні, але вміють користуватися комп’ютерною технікою близько 98% освітян.  – Та це перший крок. Ми на­вчили педагога отримувати ін­формацію для себе, – каже за­ступник міністра. – Наступний крок складний – як цю інфор­мацію передати дітям. За словами Бориса Жебровського, програма потребує ко­рекції, збільшення обсягів фінансування. А для цього по­трібно знайти аргументи. Тож міністерство готує доповідну на засідання уряду. Борис Михайлович виділив три аспекти, на яких треба зосередитись. По-перше, це стан матеріальної бази. При­чому реальний, а не «папе­ровий». Яка ж область прозвітує, що забезпечення комп’ютерами нижча за 99 відсотків? По-друге, чи ми виконуємо наші плани щодо забезпечення швидкісним інтернетом кожної школи. Тре­тій аспект – все, що стосу­ється контенту.  – Наші вчителі можуть ство­рювати продукт, не гірший від закордонних аналогів, – за­значив Борис Жебровський. – Причому чимало наших роз­робок нерідко «випливає» за кордоном. І ШКІЛЬНА, І РЕГІОНАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА Директор Ліцею інформацій­них технологій № 79 м. Киє­ва Ганна Ломаковська презен­тувала всі засади програми та підходи до її виконання. Що ж ми будемо мати, коли програма «100 відсо­тків» буде впроваджена? Це і ІКТ-насичене середовище шко­ли, загальношкільна мережа з wi-fi – сегментами, й інтерактив­ні кабінети гуманітарного циклу, електронні лабораторії в кабіне­тах природничого циклу, елек­тронні читальні зали в бібліоте­ках і багато-багато іншого. Ганна Ломаковська зупини­лася не лише на питанні інфра­структури навчальних закладів, а й регіонів. І створення також передбачено програмою, зокре­ма і у вигляді регіональних ре­сурсних центрів.  – Ми зробили чимало у на­ших навчальних закладах, до­помагали управління освіти. Але мені здається, що в Укра­їні є проблеми і їх потрібно розв’язувати з допомогою мі­ністерства, уряду, – зазначи­ла Ганна Ломаковська. Ще один аспект, на якому зо­середилася директор, це стан­дарти на засоби ІКТ. В нака­зі МОНмолодьспорту технічна специфікація вже була пропи­сана.  – Але з наступного навчаль­ного року починаємо впрова­джувати «сходинки до інфор­матики» з початкової школи і, мабуть, технічна специфікація повинна бути трохи змінена, – сказала Ганна Ломаковська. Варто зазначити, що сьогод­ні технічний прогрес крокує такими темпами, що техніч­ні норми просто не встигають. «Комп» може вже не грітися, не випромінювати, тож, можли­во, йому і не потрібно 6 кв.м «робочої» площі. ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ, ЯКЩО ЦЬОГО ХОТІТИ Цікаво, що в окремих закла­дах вже засади програми «100 відсотків» фактично повніс­тю впроваджені. Зокрема і у профтехучилищах! Директор ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіо­нальне вище професійне учи­лище» Олександр Дмитрик від­верто заявив, що «вони це вже проходили».  – Мені здається, що потріб­но перебороти певну інертність керівників деяких навчаль­них закладів, – сказав дирек­тор. – Щодо інтерактивного засобу навчання, ми розроби­ли його, причому втричі дешев­ший за аналоги. Якщо говорити про канадську інтерактивну до­шку, яка в нас є, то вона коштує 16 тисяч. Додати комп’ютер – 20 тисяч. Ми розробили засіб за 7 – 8 тисяч, використавши проектор. Перевага в тому, що викладач керує ним дистанцій­но – йому не треба стояти біля дошки. У чому ж інертність керівни­ків? На думку директора учи­лища в тому, що не хочуть пе­реймати такий досвід. А ним заклад ділиться активно. Так, на базі училища пройшли під­вищення кваліфікації 59 вчите­лів Вінницької школи № 6.  – Крім того, у школі перейня­ли в нас електронні методичні навчальні комплекси, необхідні для кожного вчителя, – розпо­відає Олександр Дмитрик.  – Співпраця школи, про­фтехучилищ, коледжів, універ­ситетів, використання бази, кадрів – тут є резерви, – прокоментував заступник міні­стра. – Не скрізь учитель ін­форматики готовий осягнути певні завдання. Тому потріб­но допомагати. Для цього ми і створюємо, наприклад, освітні округи. ЯК ВТРИМАТИ ВЧИТЕЛЯ ІНФОРМАТИКИ? Сьогодні навіть у програміста-початківця така висока зар­платня, що навіть не будемо її наводити, аби не шокувати шановне учительство. Взагалі проблема молодого, «просуну­того» інформатика, а саме такі, без сумніву, потрібні вітчизня­ній освіті, є досить гострою. При цьому, за словами Олек­сандра Дмитрика, щоб вирос­тити нормального фахівця по­трібно 5 – 7 років.  – До нас звертаються певні бізнес-структури, які бажають брати наших дітей вже після школи, – розповідає директор Ліцею інформаційних техноло­гій м. Дніпропетровська Сергій Григор’єв. – Навіть без вищої освіти! Вони беруть їх працюва­ти у вільний від навчання у ВНЗ час. А молоді фахівці, які закін­чили університет, приходять до нас на роботу, але через рік – два їх забирають. Ще один аспект роботи вчи­теля інформатики – нерідко йому доводиться бути «адміном усієї школи».  – Коли ми перекладає­мо обов’язки інженера-системотехніка на вчителя інфор­матики, то відволікаємо від виконання його посадових обов’язків, – вважає дирек­тор Олександрійського ліцею інформаційних технологій Кі­ровоградської області Ольга Бутрименко. – Тому таку посаду потрібно запровадити. ХТО ПЛАТИТИМЕ ЗА ІНТЕРНЕТ? Ще одне запитання, як забез­печити високошвидкісний до­ступ до всесвітньої мережі. У Мелітополі місцева влада зро­била так.  – Якщо провайдер прихо­дить до міста, йому ставлять умову, що він зобов’язаний під’єднати школи до інтернету і забезпечувати його викорис­тання безкоштовно, – розпо­відає директор Мелітопольсько­го НВК № 16 Світлана Ковпак. Спочатку це була благодійна ак­ція – виконком звільнив нас від плати, але тепер всі провай­дери надають нам доступ без­коштовно. Як відомо, традиційне про­грамне забезпечення, зокрема операційна система Windows, використовується на більшості «машин», що є в розпоряджен­ні навчальних закладів. Коштує воно немало, але є альтернати­ва.  – Потрібно дозволити корис­туватись альтернативним про­грамним забезпеченням, напри­клад, Linux, – вважає директор Білоцерківської спеціалізованої ЗОШ № 12 з поглибленим ви­вченням інформаційних техно­логій Олексій Вітюк. – У Росії така практика вже є. Краще я придбаю два ноутбуки, ніж один комп’ютер з програмним забез­печенням. У нас 25 предметних кабінетів, 12 – початкових кла­сів, бібліотека і вся адміністра­ція, крім мене (у мене два він­честери), працюють на Linux і все нормально. Але навчального програмного забезпечення під цю систему немає. Дещо пра­цює, але дещо ні. П’ЯТИЛІТНІ ЗАВТРА ВСЕ ВИПРАВЛЯТЬ! На нараді пролунали пропо­зиції і створити асоціацію на­вчальних закладів з поглибле­ним вивченням інформаційних технологій, і розробити типо­ве положення про ці заклади, і провести регіональні та все­українські конкурси. Відчува­ється, що директори цих закла­дів – люди справді ініціативні. Проблеми є – і з «залізом», і з контентом, і з тими, хто на­вчатиме дітей ІКТ. Але ж про­грама «100 відсотків» рухається. Завдяки підтримці небайдужих управлінців, ініціативних педа­гогів.  – Ми йдемо правильним шляхом, – підсумував нараду Борис Жебровський. – З точ­ки зору визначення мети, стра­тегії державна програма «І00 відсотків» абсолютно сучасна. Хоча такі речі, як ІКТ, дуже швидко змінюються і стають застарілими. Це програма на­вздогін, але це етап, який по­трібно пройти. На жаль, сьо­годні не всі мої колеги в інших міністерствах розуміють, що цей напрям потребує найбіль­ше уваги в реформуванні осві­ти. Але знаєте, що викликає оптимізм? Щоб ми з вами не робили, ті кому сьогодні 5 – 10 років, все виправлять, адже вони вже сьогодні володіють цими технологіями. Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України» № 47

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу