В одній з обсерваторій Криму вперше на території незалежної України було відкрито нову комету. Нещодавно українські ЗМІ повідомили, що астроном Кримської станції Астрономічного інституту імені Штернберга Геннадій Борисов відкрив нову комету, яка отримала його ім’я. Відкриття уже підтвердили японські, американські, британські й італійські астрономи. Нова комета отримала позначення C/2013 N4 (BORISOV). Космічні зайди А тепер – до історії відкриттів комет та, власне, і про самі комети. Чому вони так цікавлять людство? Якщо не заглиблюватися в спогади, як лякали ці небесні тіла наших пращурів, достатньо згадати недавній астрономічний інцидент, що, на щастя, трапився не із Землею, а з одним із наших сусідів – Юпітером. Йдеться про суперподію, яку спостерігали всі астрономи Землі в липні 1994 року – знамениту тепер комету Шумейкера –  Леві 9. Відкривачі цієї комети, як і всі астрономи Землі, спостерігали грандіозне явище – зіткнення двадцять одного фрагмента комети із найбільшою планетою сонячної системи. Це явище відбувалося протягом тижня, а «рубці» від нього були помітні на поверхні Юпітера багато місяців потому і за розмірами перевищили відому Червону пляму. Та головне – енергія, що виділилася при зіткненні з найбільшими фрагментами планети, дорівнювала десяти тисячам стомегатонних водневих бомб! Отже, ці, здавалося б, крихкі небесні тіла – надзвичайно небезпечні об’єкти, але досить цікаві. А відкрили комету Шумейкера – Леві десь за рік до зіткнення. І припускається, що її розмір лише дев’ять кілометрів, що для комети не так уже й багато, а «намисто» з уламків розтягнулося майже на п’ять мільйонів кілометрів! Тож, незважаючи на грандіозність Юпітера, йому добряче «дісталося». Звідки ж беруться ці «волоцюги космосу»? Відомо, що вони – бранці гравітації Сонця, хоч час їхнього обертання навколо світила іноді навіть сотні тисяч років. І за останні два століття людство спостерігало, як 25 із них розпалися. Деякий час вважали, що комети – це своєрідне «сміття», залишки матерії (пил і газ) після утворення Сонячної системи. Однак останніми роками в результаті наукових досліджень з’ясувалося, що ядра комет містять воду і навіть, за словами доктора фізико-математичних наук Клима Чурюмова, (одного з попередніх відкривачів «української» комети) в них, як у космічних «холодильниках», може зберігатися органіка, що принесла життя на Землю. Це підтверджують космічні місії до комет, зокрема – «Розетта», відправлена Європейським космічним агентством, що побувала вже біля комети Linear (де й виявила молекули води), а тепер прямує до Марса, кількох астероїдів і в кінцевому пункті має здійснити посадку апарата на поверхню ядра комети Чурюмова-Герасименко. Тобто не все так просто – ці об’єкти цілком заслуговують пильної уваги вчених. А остання, до слова, була теж відкрита українськими вченими, що видно із назви. А то було майже 45 років тому! І ось – нова небесна гостя сонячної системи з прізвищем українського вченого. Безсумнівно – приємно. Гостя від Оорта Між іншим, комета C/2012 S1 (ISON), відкрита в вересні минулого року, «відвідає» Землю першого листопада нинішнього. Її орбіта перетнеться з орбітою нашої планети, а в січні наступного року, вірогідно, пройде повз нас усього в трьох мільйонах кілометрів. За астрономічними мірками – це майже поряд. Цінність її для дослідження: прилетіла із хмари Оорта. Причому вперше наближається до внутрішнього сектора сонячної системи, тож має в своєму ядрі дуже цікаві для вивчення речовини. Оскільки ця комета уникне «побачення» з планетами-гігантами і підлетить небезпечно близько до Сонця, передбачається її руйнування. Тож із дослідженнями варто поквапитися. Російський учений Лев Гінділіс заявляє, що поверхню нашої планети внаслідок такого катаклізму вкриє велика кількість кометного пилу, а спостерігати її можна буде неозброєним оком на сході сонця в екваторіальних областях. А після перигелію орбіти – біля Північного полярного кола. Стверджують, що це буде найяскравіша комета першої половини ХХІ століття. Узагалі, такі гостини дальніх космічних мандрівників до внутрішніх планет нашого космічного дому надто небезпечні для останніх. Не так давно, а саме шість років тому астрономи спостерігали, як комета ­ 73P/Швассмана-Вахмана розвалилася, пролітаючи всього в десяти мільйонах кілометрів від Землі. Адже ядра комет крихкі й не витримують впливу гравітації Сонця, якщо надто до нього наближаються. А всього два роки тому людству довелося стати свідком ще одного космічного катаклізму, коли одна з комет 11 травня 2011 року зіткнулася із Сонцем. Учені роблять припущення, що цю комету зірвав з її орбіти Юпітер ще 2004 року. Дивним було те, що цій космічній приблуді вдалося досягти хромосфери нашої зірки, а отже, вона складалася, мабуть, із більш щільної речовини, ніж пил і газ. І досі вчені сперечаються: чи то комета спровокувала спалах на Сонці, чи то спалах збігся з її падінням. Та факт: явище було грандіозне, а протуберанець із надр нашої зірки сягнув неабиякої величини. Раніше робилися припущення, що ядра комет мають розміри від 750 метрів до 20 кілометрів. Але, наприклад, комета Хейла –  Боппа має ядро діаметром 35 кілометрів, а її «хвіст», або кома, якщо висловлюватись більш науково, сягає понад півмільярда кілометрів! Окрім того, він мав ще й рентгенівське випромінення, вірогідно, «подароване» Сонцем. Щоправда, такі зайди-гіганти поки що рідкість і вони мають надто витягнуті орбіти. Тож найяскравіша комета минулого століття – Хейла –  Боппа – наблизиться до нас лише майже за дві з половиною тисячі років. А останні дослідження також свідчать, що є дальні комети, які мають ядра до трьохсот кілометрів і більше! Цікаво й те, яку форму мають комети. Здебільшого – неправильну. Хоча, скажімо, Чурюмова-Герасименко – має форму хреста! Вчені стверджують, що якби взяти речовину ядра комети, то можна голіруч розірвати її на шматки – така вона неміцна. Але якщо таке «щастя» летить зі швидкістю від 60 до 350 кілометрів на секунду? Зрозуміло, що не хотілося б опинитися на шляху цієї космічної торпеди. Тож цілком закономірна велика увага вчених до цих небесних тіл. Бо з одного боку – це надзвичайно цікаві об’єкти для досліджень походження сонячної системи і навіть життя на Землі, а з іншого – не варто забувати, яку небезпеку вони можуть мати для нас. Сподівається відкрити другу! Отже, повернімося до нашого «іменинника», бо саме іменем Геннадія Борисова, як прийнято в астрономічній науці, названо нововідкриту комету. Нам удалося поспілкуватися з Геннадієм Борисовим і поставити йому кілька запитань від «Освіти України». – Скільки комет «зловили» за всі роки роботи кримські астрономи? – Мені відомо, що ще за радянських часів знаменитий кримський астроном Микола Черних відкрив дві комети. Це 74P/Smirnova-Chernykh і 101P/Chernykh. – «Свіжоспіймана» комета – яке її походження? Вона з хмари Оорта, поясу Койпера, юпітеріанського «сімейства» чи взагалі – це уламок, космічний блукач з інших галактик? Яке місце «Борисов» займає в класифікації Ф. Бредіхіна? – Поки що зарано говорити, до якого сімейства належить комета, оскільки навіть її орбіта лише приблизна й має уточнюватися. Після того, як буде отримано достатньо спостережень, ми знатимемо й період обертання, і, відповідно, розмір великої напівосі. А вона свого часу визначить сімейство комет. – Розкажіть, будь ласка, про технологію знаходження комет, і як саме вам вдалося це зробити? Зрозуміло, що в цьому є момент випадковості, але як сказав Паскаль Блейз, «випадкові відкриття роблять підготовлені уми». А він знався у теоріях… Тобто – чи є подія такою, що була підготовлена або внесена до міжнародних астрофізичних проектів? – Пошуком комет займаюся десять років, хоча спостерігаю за ними років п’ятнадцять – сімнадцять. Це – не міжнародна кооперація, а моє особисте захоплення. Спостереження роблю на власноруч виготовленому телескопі. Його характеристики дають можливість деякою мірою, зовсім трішки (сміється. – Авт.) конкурувати з великими автоматичними комплексами, які систематично сканують усе небо. Так, частка везіння все-таки є, але я планово намагався вдосконалити свій телескоп і методику спостережень. Сподіваюся, що цей фактор також вплинув на результат. Правильність методики і відсоткове співвідношення фактора везіння може засвідчити лише відкриття другої комети. (!!! – Авт.) – Чи буде встановлена періодичність появи цієї комети, хто цим займається, і чи будете Ви, чиє ім’я тепер «на фюзеляжі» цього космічного тіла, стежити за його долею? За можливості, звісно… – Спостереження за кометою тривають, і я сподіваюся, що вона перейде до класу періодичних. – Ви пишаєтесь? – Так! Я прагнув цього. Замість епілогу Якщо все буде вдалим у місії «Розетта», а для цього є всі підстави, репортаж її апаратури з ядра комети стане сенсацією XXI століття. Наука отримає відповіді на безліч запитань. Одне з них – що чекає на нашу Землю в далекому майбутньому. Ольга Коваленко, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу