Студентські мрії

Працювати, а не бомжувати! - 2Цього року відстань до літа вимірюється не лише місяцями, а й черговим кінцем світу. Проте оптимістичні студенти все ж стараються спланувати свій літній відпочинок, хоча цим займається не кожний,  бо у справі з літніми канікулами оптимізм потроху вичерпується. Здебільшого поціновувачі граніту науки влітку мріють про додатковий заробіток, щоб хоч якось полегшити цілодобові трудобудні своїх батьків. Звичайно, в скрутній ситуації перебуває не кожен, але статистика безробіття, низького рівня життя та настроїв виїхати з країни не тішить. Вважається, що корінь проблем – це лінощі українців, неправильне державне управлінні, безсовісність роботодавців. Іншими словами: «всі скаржаться на свою зовнішність, і ніхто – на розум».

На словах працевлаштування студентів «обома руками» підтримують усі: починаючи від міністерств і закінчуючи бабусями біля під’їздів. І студенти працюють: хто роздає флаєри, хто влаштувався кур’єром, хто тішиться можливістю професійного стажування. Але чи просто студентам суміщати роботу з навчанням?
Майже 10 років тому Україна приєдналась до Болонського процесу. Але чому вільне відвідування занять для нас і сьогодні є утопією, що майстерно ховають за пишними бюрократичними фразами? Як же тоді студенту здобути перший досвід роботи? Адже варіант паралельного навчання  взагалі видається фантастичним, бо тоді часу не вистачає не те що на особисте життя, а навіть на розмови по телефону з рідними. Єдиним можливим вирішенням проблеми для нашого студента залишаються літні стажування та професійна практика, які за вдалого збігу обставин можуть принести і перший практичний досвід, і  гроші.
Сьогоднішні ВНЗ дуже рідко допомагають нам з працевлаштуванням чи професійним стажуванням, та і кількість бажаючих отримати такий шанс значно перевищує можливості і ВНЗ, і роботодавців. Тож у питаннях професійного розвитку студент часто залишається сам на сам з проблемами, які виникають протягом стажування, практики, випробного терміну.
Вже два роки поспіль я спостерігаю, що однією з серйозних  проблем на шляху професійного росту стає квартирне питання, адже на період літніх канікул жити в більшості гуртожитках Києва заборонено. Закриваючи літню сесію, багато студентів  з надією ходять в деканат, до коменданта з одним запитанням: «А можна влітку пожити в гуртожитку?». Прикро, що навіть пред’явлення довідки про отриману можливість стажування, практики не грають жодної ролі. Після категоричної відмови більшість студентів роз’їжджається по домівках, адже знайти квартиру та заплатити за неї можуть не всі.  Отак і виходить: літо проводимо вдома, а шанси працевлаштування одразу після університету зупиняються на графі: «Досвід роботи».

Положення про можливість проживання в гуртожитку влітку міститься в статуті ВНЗ, за який так люб’язно та передбачено голосують активісти студрад, хоча не варто їх звинувачувати: навряд чи вони  можуть вплинути на таке важливе рішення.
А от адміністрації ВНЗ могли б піти назустріч побажанням студентів, яким вдалося знайти підробіток на час літніх канікул за спеціальністю. Хотілося б, щоб керівництво університетів підтверджували бажання професійного росту своїх студентів не тільки на словах. До літа ще залишається достатньо часу, щоб подумати якими потрібні студенти ВНЗ: з досвідом роботи, чи з розвиненим почуттям безвихідності.

Вікторія БІЛАШ, студентка КНЛУ

Від редакції. Цей матеріал публікуємо на умовах Конкурсу (https://pedpresa.com.ua/stlife/napyshy-stattyu-pro-studentske-zhyttya-otrymaj-pryz/). Бажаємо успіхів Вікторії та іншим учасникам!

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *