Навчання й пригоди в «одному флаконі» - gjhgjУсі власники і керівники підприємств хочуть отримати «сильного» спеціаліста – з дипломом і навичками. Але мало хто долучається до підготовки своїх майбутніх фахівців. У результаті виходить замкнуте коло: молодь не отримує достатнього досвіду, а роботодавці не зовсім задоволені підготовкою молодих спеціалістів.Навчання й пригоди в «одному флаконі» - trans

Знайти шляхи законодавчого врегулювання виробничої практики учнів і студентів днями намагалися члени Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки, фахівці Міністерства освіти і науки й керівники ПТНЗ і ВНЗ. Учасники круглого столу визнали: роботодавці не хочуть платити студентам за роботу. В результаті, як зазначив народний депутат Олександр Момот, ракетник інколи не знає, якою є ракета, а випускник-металург не бачив сталерозливного цеху. Тому Олександр Іванович розробив проект закону, який передбачає преференції для роботодавців, котрі беруть студентів на практику.
Зекономити мільярд
Учасникам законодавча ініціатива сподобалася. Заступник директора Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Микола Фоменко також вважає, що роботодавців потрібно заохочувати.
– Скупий платить двічі, – вважає Микола Миколайович. – Роботодавці щороку витрачають мільярд гривень на перенавчання випускників. Але підготувати класного програміста чи айтішника на застарілій технологічній базі дуже складно. Тому керівникам підприємств треба пояснювати: якщо не вкладати кошти в підготовку фахівця, то доведеться витрачатися на його перенавчання.
Найзастаріліше обладнання – в навчальних закладах I – II рівнів акредитації. Випускник приходить на роботу на сучасне виробництво й почувається безпорадно.
За «екскурсію» платити не потрібно
Роботодавці на обговорення практичної підготовки майбутніх фахівців не прийшли. А шкода. Бо почули б цілком обґрунтовану критику щодо відмов підписувати офіційні угоди. І критику стосовно вимог платити підприємствам за практику студентів.
– Такі вимоги – нонсенс, – переконаний директор Департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки В’ячеслав Супрун. – Завдяки практиці учень приходить до роботодавця як конкурентний працівник.
Професійно-технічна школа традиційно будувалася на принципах співпраці навчального закладу із замовниками кадрів. Нині ці принципи закладені в основу Закону України «Про професійно-технічну освіту», Державні стандарти, навчальні плани і програми. Минулого року внесли зміни до шести законів. Зменшили роботу органам прокуратури, які шукали крамолу в оплаті практики, зарахуванні учнів до штатного розкладу. Законодавство вимагало оплату, а представники бізнесу не надавали робочі місця й не платили «просто за практику». Ми цю проблему розв’язали. Нині за новими нормативними актами оплата здійснюється тільки за фактично виконану роботу. За «екскурсію», ознайомлення чи стажування платити не потрібно.
Можливість є. Шукай бажання!
З тим, що налагодити співпрацю з підприємствами – справа копітка й тривала, погоджується і директор Київського вищого комерційного училища Київського національного торговельно-економічного університету Лідія Кришенівська. Але – цілком можлива!
– Завдяки урядовим постановам минулих років і останній – «Про затвердження порядку укладання договорів про стажування студентів вищих і професійно-технічних навчальних закладів» від 16 січня 2013 року ми укладаємо угоди на виробниче навчання або виробничу практику. Мої майстри – уповноважені представники училища на підприємстві.
Звісно, нормативну базу потрібно вдосконалювати. Але поділюся досвідом, який є. 2012 року ми підтвердили чи підписали 502 угоди з підприємствами всіх форм власності на виробничу практику. Кожну потрібно було піти й підписати. Тому ходимо й домовляємося! За минулий рік заробили 634 тисячі гривень. Стільки ж заробили й діти.
Крім того, училище щорічно укладає близько шістдесяти довгострокових договорів з підприємствами на підготовку кадрів. Постійна співпраця – з «Епіцентром», рестораном «Пузата хата» й іншими. Після цього даємо пропозиції щодо обсягів державного замовлення.
Усі ці роки училище не чекало достатнього фінансування, а заробляло «по копійці». Нині там є і навчально-тренувальний магазин, і лабораторії-кухні.
– Не хочу хвалитися, – каже Лідія Дмитрівна, – але ті керівники навчальних закладів, які хочуть працювати, – працюють. Хто не бажає – шукає виправдання й недосконалості в законах.
За грошима і за запахом тайги
Батьки нинішніх студентів пам’ятають безліч історій і пригод своєї юності. Особливо – про роботу в будівельних загонах. І розповідають не тільки про посиденьки біля вогнища й «тумани і запахи тайги». Їхали не тільки за цим. Молодь набувала друзів і трудового досвіду. А ще – заробляла непогані гроші.
Студентські будзагони знову в моді. Один з ВНЗ, що ініціюють відродження молодіжного руху, – Київський національний університет будівництва і архітектури.
– Студентські будівельні загони мають величезні перспективи, – вважає проректор з нав­чальної та навчально-виховної роботи Київського національного університету будівництва і архітектури Максим Авксентьєв. – У виші вже працюють два загони. Молодь отримує і досвід роботи, і непоганий заробіток. Розмір оплати залежить від рівня складності й обсягу проведених робіт. Наприклад, загін № 1 демонтує ветхі об’єкти на території університету.
Найактивніших учасників нагороджуватимемо спеціальними відзнаками й робочою формою. В майбутньому студзагони будуть організовані на всіх факультетах ВНЗ.
Повернення романтики
Студзагони Київського національного університету будівництва і архітектури – одні з перших в Україні. Але ця форма практики відроджується в усіх її регіонах. Нещодавно «першопрохідці» студентського руху зібралися у КНУБА: ділилися організаційними тонкощами, придумували креативні форми роботи. Виявилося, що студентські пісні, які співали їхні батьки на «будівництвах століття», актуальні й сьогодні.
– Наш рух тільки починається, – розповідає «Освіті України» командир першого загону, третьокурсник Микола Сташевський. – Але студентські загони мають велике майбутнє. Про їхню історію нам розповів ректор Петро Мусійович Куліков. Свого часу він був командиром загону, їздив працювати на великі будови СРСР. Наш університет – будівельний, тож кому відроджувати традицію, як не нам?!
У першому загоні працює дванадцять студентів. Окрім командира, є майстер (він контролює техніку безпеки і виробничий процес) і комісар (стежить за дисципліною й веде інформаційну сторінку «вконтакті»). Загін працюватиме до кінця літа, а потім, можливо, і протягом навчального року.
– Наші хлопці мають другий і третій розряди, – розповідає Микола. – Практика – чудова нагода їх підвищити. До того ж заробляємо гроші! Наступного року сподіваємося поїхати на практику до Криму, щоб навчитися працювати з черепашником. Звісно, не відмовимось і від купання в морі й посиденьок біля багаття з гітарою.
Студзагін матиме власну форму. Хлопці вже придумали, якою вона буде – на кшталт американських «толстовок».
Записатися до інших загонів можна в активістів університету. Влад Семенович, наприклад, ледь встигає відповідати на дзвінки. Пояснює: працюватимуть у будівельних фірмах Києва. Робота – «доросла», без скидок на студентські «з» (записався й забув).
Товариство «кухарського фартуха»
Ректори деяких вишів нарікають. Мовляв, ніхто не хоче брати студентів на практику. «Песимістам» варто поспілкуватися з деканом факультету біотехнологій та екологічного контролю Національного університету харчових технологій Галиною Архіповою. Закладові також непросто: 20 років тому його студенти їздили на практику до найкращих підприємств Союзу. Нині харчова промисловість працює інакше: виробництво автоматизоване, фахівці повинні знати не тільки «секрети» кухарства, а й ІТ-технології. Але керівництво знаходить підхід до роботодавців.
– На підприємствах працюють випускники університету, тому нам легко з ними домовлятися, – розповідає Галина Іванівна. – В європейських вишах це називають «братерством краватки». Наші студенти жартома називають себе «товариством кухарського фартуха». Практика починається з першого курсу. Студенти приходять на підприємства на екскурсії, можуть «поторкати» все руками.
НУХТ уклав угоди про проходження навчальної практики з акціонерними товариствами «Фармак» і «Оболонь», Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного, фармацевтичною фірмою «Дарниця», кондитерською фабрикою «Рошен», Державною екологічною інспекцією в Київській області, підприємством «Укрметртестстандарт» і багатьма іншими. Студенти складають спеціальні тести, які визначають, на яку ділянку роботи їх можна поставити. За працю отримують гроші.
– Ми проводимо лабораторні заняття в умовах виробництва. А ще – захищаємо дипломи, – продовжує Галина Іванівна. – Цього року наші студенти захищали дипломні роботи на підприємстві «Фармак». Було дуже цікаво. Кожен виробничник міг підійти і задати каверзне запитання. І наші студенти знали відповіді!
Одна з найпопулярніших спеціальностей – «екологічний контроль і аудит».
– Студенти проходять практику в екологічних інспекціях. Нас туди охоче беруть! Цього року українські й іноземні студенти, які в нас навчаються, відбували практику в Голосіївській держадміністрації. Крім того, вивчаємо заповідники. Були на Кінбурнській косі, їздили до історико-культурного заповідника «Ольвія». Між іншим, студенти вільно володіють англійською. Адже на міжнародні екологічні конференції приїжджають із багатьох країн. Без англійської – ніяк! Зате потім і з практикою, і з працевлаштуванням – нема проблем.
Сачкувати не варто!
Навички, яких набувають на практиці, часто несподівані. Наприклад, студент третього курсу факультету біотехнологій і екологічного контролю Дмитро Капотя (нині – четвертокурсник) рік тому прийняв пропозицію громадської організації «Жива планета» пройти літню практику. Хлопець уявляв яскраві будні захисника довкілля, але його попросили допомогти з організацією міжнародної екологічної конференції.
– У них був справжній аврал, – сміється Дмитро. – Мені доручили забезпечити присутність на форумі представників великих підприємств України. Не всі з них екологічно «лояльні», тому ділянка роботи була досить складна. Я засмутився, бо мав намір займатися тільки екологічною діяльністю. Але швидко оцінив здобуті навички спілкування з керівництвом великих підприємств. Для майбутнього еколога це дуже цінне вміння!
Завдяки практиці мене взяли працювати до «Живої планети». Нині оцінюю якість продуктів і послуг, роблю екомаркування. До нас звертаються виробники, надають результати аналізів продукції і ми оцінюємо її за встановленими нормами. А ще – розробляємо більш жорсткі норми, які сприяють поліпшенню якості. Наприклад, я займався розробкою вимог до дитячих сумішей для немовлят тощо.
На жаль, часто буває, що студент приходить на підприємство, «відмічається», і на цьому практика закінчується. Для того, хто хоче працювати за фахом, практика – чудова нагода навчитися багатьох потрібних речей. Сачкувати не варто!
Один день – на кухні, другий – на морі
До залізничних професій і на заході, й на сході України ставляться з особливим пієтетом. Школярі прагнуть романтики «вічних» доріг і суспільної значущості. Їхні батьки вітають стабільність цих професій. Тому «хапати за поли» абітурієнтів Козятинському міжрегіональному вищому училищу залізничного транспорту не потрібно. Тим більше, що учні, які там навчаються, розповідають одноліткам про цікавезну літню практику. Навчання й пригоди – «в одному флаконі»!
– Наші «кухарчата» (так там дружньо називають майбутніх кухарів. – Авт.) проходять чотиримісячну практику в санаторії «Лучистий» біля Євпаторії, – розповідає директор училища, голова Асоціації залізничних професійно-технічних навчальних закладів України Андрій Стецюк. – Діти вже давно там. День працюють, день – на морі! Ця робота оплачується за четвертим розрядом кухаря.
Авторитет училища такий високий, що до України приїжджають і з-за кордону. Нещодавно завершили стажування польські діти. Крім виробничих навичок, поляки готувалися до майбутньої олімпіади з інформатики. Нині в училищі працюють два викладачі з Доправної академії зі Словаччини.
– З академією ми дружимо багато років, – розповідає Андрій Олексійович. – Українські діти їдуть туди навчатися на транспортних і складських логістів, отримують європейський диплом. За угодою учнів зараховують за результатами наших випускних іспитів. Цього року їде восьмеро дітей – і не лише з нашого училища, а й із Дніпропетровська, Мелітополя, Жмеринки. Це хороша життєва практика! Саме тепер викладачі з Доправної академії допомагають нашим учням опановувати словацьку. Діти вивчають її за місяць!

Училище «товаришує» і з Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця». Її начальник Олексій Кривопішин розуміє: учні – кадрове майбутнє залізниці. Тому практика організована чітко.
– Працюємо за угодами, – каже Андрій Стецюк. – Ми уклали договори на підготовку кадрів і проходження виробничої практики. Звісно, залізниця – це не іграшки, вимоги до безпеки дуже високі. Дитину (навіть коли їй виповнюється 18 років) без досвіду роботи помічником машиніста ніхто не візьме. Тому спершу учні проходять стажування. І лише потім працюють дублерами помічника машиніста. За роботу мають зарплатню. 50 відсотків коштів отримують учні, 50 – училище. До речі, в Коростені 27 наших учнів працювали стажерами, а нині вони – помічники машиністів!
Аграрного фахівця «вирощують» у полі
Вирощувати фахівця «в полі» планують аграрні виші країни.
Переорієнтація навчальних планів з теорії на практику почалася рік тому. Педагоги-аграрії зрозуміли: без досвіду роботи на найсучаснішому виробництві в аграрному бізнесі робити нічого. На сайті Науково-методичного центру інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності вищих навчальних закладів «Агроосвіта» створено базу практики. Кожен студент бачить, які підприємства й товаровиробники чекають влітку молодь.
– Практика буде вже на першому курсі, – розповідає директор центру «Агроосвіта» Ірина Синявська. – Більше того, дві третини навчального часу в ВНЗ займатиме практичне навчання. Бо часто буває так: дитина слухає теорію рік, другий, а потім розуміє, що це не її спеціальність. Аби молодь не втрачала часу, а держава – коштів, ми й вирішили йти таким шляхом.
Представники бізнесу кажуть: інтерес інвесторів до галузі зростає, але конкурентними будуть тільки підприємства з новітніми технологіями. Це означає, що викладачі аграрних ВНЗ не мають права вживати на лекціях терміни, давно забуті в Європі. Минулоріч звільнили кілька сотень науково-педагогічних працівників, які замість інноваційних технологій розповідали про застарілі «орала». І крапку ще не поставлено!  Вимоги до працівників дуже високі.

Університети, на жаль, сьогодні не мають тієї навчальної бази (зокрема, техніки), що є в товаровиробників. Це новітня техніка, технології. Тому уряд схвалив концепцію реформування аграрної освіти і науки. Її зміст – в об’єднанні освіти, науки й виробництва. Буде створено сім навчальних науково-виробничих комплексів. Перша частина комплексу – університет, до якого приєднані коледжі й технікуми. Друга – науково-виробнича. Це й інститути, підпорядковані Національній академії аграрних наук, і товаровиробники, які стануть засновниками цього комплексу. Він бере на себе фінансове забезпечення роботи університету, а також навчальну практику й дослідні поля…
Практику наші студенти проходять на найбільш конкурентних підприємствах. Зокрема, в агрохолдингу «Мрія». Це дуже потужний землекористувач, який створив агрошколи, де навчаються наші студенти. Найкращих випускників беруть на роботу.
Наші діти – не дешева робоча сила для закордонного фермера!
Студенти-аграрії щороку їздять на практику за кордон. Це навіть стало своєрідною «фішкою» для заохочення абітурієнтів: мовляв, дитина зможе навчатися в найкращих фермерів Європи! А насправді ситуація була не такою вже й сприятливою.
– Рік тому ми проаналізували ситуацію зі стажуванням за кордоном і жахнулися, – каже Ірина Синявська. – Всі аграрні університети направляли своїх студентів нібито на практику. Але коли ми подивились, яка це практика… Часто наші діти були дешевою робочою сила для закордонного фермера чи підприємця. Українські студенти за кордоном не мали необхідних міжнародних сертифікатів. Ніхто не дивився, скільки їм платять. Це неправильно. Тому в нашому центрі створено кабінет міжнародного співробітництва, де працюють фахівці зі знанням мов і міжнародного права. Вони здійснюватимуть підбір і направлення студентів за кордон на справжню практику. Дитина отримуватиме сертифікат, її супроводжуватиме юрист-міжнародник. Він чітко знатиме, чим займається студент, які в нього побутові умови. Бо добре, що наші діти багато працюють. Та це не означає, що вони мають задаром працювати на закордонний бізнес. Наша мета благородна: навчити дітей для роботи на сучасному виробництві. Тому практика – на першому місці!

Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *