Розмірковуючи над образом ідеального вчителя, я збагнула, що на кожному етапі нашого життя він свій. І ви, мабуть, погодитеся, що це цілком виправдано. Коли ми ходили до молодшої школи – це була одна справа. Нам потрібна була, так би мовити, друга мама. Коли ж ми перейшли до середньої школи, то, швидше за все, прагнули (подекуди несвідомо) мудрих наставників (і декому таки пощастило їх знайти). А в студентські роки нам потрібні були ті, хто не заважає йти обраним шляхом. І при цьому надихає власним прикладом на подвиги. Однак, виявляється, і вчителям потрібні ідеальні учні або студенти. Ось воно як! І коли пазли сходяться, тоді й виникає справжній неперевершений результат, від якого всі в захваті. Студенти стрімко вивчають не тільки те, що їм пропонують, а й навіть більше. А викладач дає не просто сухий матеріал, а наче розігрує виставу, до якої майстерно залучає глядача. Відбувається своєрідний обмін думками, знаннями, ідеями, взаємне збагачення, що згодом виливається в наукові доробки, продовження навчання чи просто теплі спогади. Серед якостей ідеального вчителя (згідно з опитуванням) хочеться виділити такі: вміння зацікавити предметом, справедливість, помірна пунктуальність, обізнаність, широке коло інтересів, позитивність. Вміння зацікавити предметом. Не секрет, що, аби вивчити щось – треба це полюбити. Лише обмежене коло людей може змусити себе вивчати ненависні речі. Тож коли викладач закоханий у свій предмет – це помітно неозброєним оком. І це, як епідемія, передається його учням (крім тих, у кого є «імунітет» до знань). Справедливість. Усім знають про вчителів, які воліють мати улюбленців. І ми знаємо, як це образливо і несправедливо щодо інших. Адже інші – такі самі «золоті» діти, тільки от лестити вони не навчилися або не хочуть з принципових міркувань. Але ж вчителі теж мають слабкості. Тільки ідеальний викладач зможе уникнути цих моментів. Натомість виділить здібного учня увагою у вигляді додаткових завдань чи допомогою, на яку він заслуговує своїми здобутками. Справедливість в оцінюванні – річ надзвичайно складна. Хоч як би намагалися тут ввести поправки «згори», проблема невдоволених залишається. До того ж, існує така річ, як статистика. І викладач, обмежений нею, подекуди просто не може виставити більше високих балів. Але вихід завжди є: якщо студент знає предмет краще, ніж його оцінили, це можна довести. Помірна пунктуальність. Теж важлива риса. На відміну від фанатичної пунктуальності, викладач і сам не приходить хвилина в хвилину, і не відпускає аж після дзвінка. Бажано – відпускати хоч би вчасно, а інколи – й за пару хвилиночок «до». Обізнаність у власному предметі, відстежування новинок у своїй галузі, обмін досвідом із колегами – усе це так необхідно кожній людині, а викладачеві – особливо. Але не кожному вистачає на це часу, і це зрозуміло: сім’я, начальство тощо. Втім, в ідеального вчителя на це завжди знайдеться час і сили. Серйозна підготовка завжди принесе користь. Широке коло інтересів. Це надзвичайно добре, коли викладач цікавий не лише своїм предметом, а й тим, що багато знає з інших галузей – чи то з книг, чи то з власного досвіду. Все це накопичується в ньому, як скарб, що стає в пригоді і його учням. Позитивність. Саме так я назвала б вміння до всього в житті ставитися з добрим настроєм і легкістю. Або, принаймні, не робити з мухи слона. А сприяє позитивності насамперед зацікавленість із боку студентів (так би мовити, зворотний зв’язок) та гідне матеріальне заохочення. На голодний шлунок, як відомо, погано співається навіть соловейкові.  Чи бувають взагалі ідеальні вчителі? Чи це просто якась вигадка? Хтозна… Гадаю, що на це запитання у кожного з нас є власна відповідь. Тут ми всі маємо досвід і у кожного він різний. Так само можна спитати й так: а чи буває ідеальний учень?.. Не забуваймо, що ідеальних викладачів робимо зокрема й ми самі. І їм дуже важливо чути за свою роботу інколи таке просте, але таке важливе слово – «Дякую». Автор: Вікторія Каленюк, “Я-студент”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу