Дівчина на всі 600 балів спізнювалась на уроки - martynukВона починає свій день з того, що не хоче вставати з ліжка, через що часто спізнювалася на уроки. Улюблена книжка – “Гра престолів”, а телефон грає одну з пісень Славка Вакарчука. За останній тиждень ім’я Тетяни Мартинюк одне з тих, які найчастіше згадують українські журналісти. Випускниця Львівського фізико-математичного ліцею стала першою з шести цьогорічних українських вступників, які набрали на ЗНО рекордні і абсолютні 600 балів – по 200 з кожного із трьох предметів, які складала (українська мова та література, англійська мова, математика).

Коли чуєш такий результат, то в уяві спливає образ класичного шкільного відмінника: всезнайка у окулярах з товстими лінзами, найкращий друг якого – книжка. Однак Таня Мартинюк геть не така! “Я не якась заучка”, – навіть ображається Тетяна. Натомість визнає, що розсіяна і тому любить вчитися вночі.

– 200 балів з трьох предметів. Такий результат став несподіванкою для Тебе? Які були емоції, коли дізналась?

– Увесь рік я хотіла, щоб так було. Я відчувала, що навчаючись у такому класному ліцеї і маючи хороші знання, цілком можна мати свої 200 балів. Просто треба постаратись. І вчителі постійно натякали та ніби жартома перепитували, чи буде 200 балів, і батьки стимулювали. Тому особливою несподіванкою це не стало. Тим більше, що відповіді на завдання вивішують наступного дня після ЗНО. Я чекала офіційних результатів, але розуміла, що матиму хороші бали. Знала, що з математики точно матиму 200, а з української та англійської залежало від творів. Для мене це було важливо, але, мабуть, мама цього хотіла навіть більше ніж я.

– На Твою думку, чи зіграв ліцей роль у тому, що ти взяла 200 балів з трьох предметів?

– Думаю, так. Наша вчителька з англійської Тетяна Олегівна постійно наголошувала, що нам не треба репетиторів, і знань, які дають у ліцеї достатньо для того, аби успішно скласти ЗНО. Вона мотивувала приходити додому і щось робити, а не платити гроші за те, щоб нас змушували щось робити.

– Тобто Ти готувалась без репетиторів?

– Фактично так. Щодо англійської, я її вчу з 4 років і вже коли поступила в ліцей доволі добре її знала. Я розуміла, що вчителька дає все, що мені треба, аби мати 200 балів.  У ліцеї нам раз на два тижні давали пробні тести ЗНО. Цього цілком вистачало. Єдиною проблемою була моя лінь. Спершу навіть було дуже добре виправдання – треба готуватись до олімпіади з математики. Далі почалась паніка, бо часу було дуже мало. Я позабивала книжками всі шафи, але реально не можу сказати, що багато читала. Найбільшою проблемою був твір. Я завжди розписувала багато, шукала якісь епіграфи тощо. А під час підготовки до ЗНО довелось трохи себе перевчати. Мені постійно казали, що твір має бути коротким, без помилок і зайвих «красот». Тому я трохи переживала, багато разів писала пробні твори.

З математики завідомо було зрозуміло, що не треба репетиторів. Хоча, коли вперше написала пробне ЗНО, допустила дві помилки. Шок. У наступному знову зробила дві помилки. Далі – одна. Мама дивувалась, чому так і трохи переживала. Хоча помилки були технічні – десь щось не так помножила. Дуже переживала вже на самому ЗНО, бо забула означення з математики. Сумнівалась, дуже довго згадувала. А коли вийшла з аудиторії, відразу подзвонила мамі і спитала, чи правильно написала. Хоча в цей момент не була певна, чи хочу чути відповідь.

З мови я займалась з репетитором, але не брала повного курсу підготовки. Це через те, що багато уроків в 11 класі пропустила через підготовку до олімпіади. Розумію, що можна було готуватись цілком без репетитора, але насправді ці заняття мені допомогли. У мене була дуже добра викладачка і мені було цікаво з нею спілкуватись.

– Ми довідалися, що Ти понад усі інші дисципліни любиш математику. Математики у Тебе тато і мама. Ти свідомо хотіла піти у ту ж галузь, в якій реалізували себе батьки?

– Насправді все не так категорично. У дев’ятому класі я брала участь у шести олімпіадах: з права, мови, математики, англійської, фізики та інформатики. Але власне на всеукраїнську олімпіаду з математики я їздила з восьмого класу. І від цього не хотіла відмовлятись. Коли постійно їздиш на олімпіади, то кожна наступна дається легше. По-перше, тебе вже знають. По-друге, вже набита рука і ти добре розумієш, які можуть бути завдання. Чому математика? Мабуть, таки вплив батьків. Зрештою і дідусь був математиком. З шостого класу я почала ходити на міські олімпіади. Мені подобалось. Хоча насправді батьки ніколи не змушували мене. Мама навпаки лобіювала інші предмети та олімпіади. І всі роки я на них ходила. Тільки в 11 класі відмовилась від інших олімпіад, бо навантаження і так було великим.

Важливу роль також зіграла Мала академія наук. Спершу все було банально – бажання здобути додаткові бали при вступі. А потім це мене дуже захопило. Мені дуже пощастило з науковим керівником. Почалось все з того, що я приходила до нього на університетські лекції чи семінари і половину всього не розуміла. Спершу намагалась все конспектувати, а потім просто хотіла розібратись. Особливо приємне було відчуття, коли завершила наукову роботу. Особливо, коли писала тези перед відправленням роботи до Києва. Це мені нагадало, як мама відправляла тези в наукові журнали. Розумію, що це вже перші кроки в науці, а я дуже хочу займатись наукою.

– Ти отримала 200 балів не лише із трьох ЗНО, але і за атестат. Тепер для Тебе відкриті двері усіх ВНЗ України. Куди підеш?

– Свого часу думала і про журналістику і навіть про музику, бо багато років грала на фортепіано. Але насправді я таки не готова відмовитись від математики. Реально я зараз вибираю між двома ВНЗ: Львівським національним університетом імені І. Франка і Київським національним університетом ім. Т. Шевченка. Нинішня ситуація дещо схожа до тої, яка була два роки тому. Тоді вибирала між київським та львівським ліцеями.

Аргументи є різні. Київ мене приваблює тим, що цього року там збереться дуже сильна група. Туди поступають більшість призерів олімпіад. Мені дуже імпонує можливість навчання у сильній групі з великою конкуренцією. Натомість у Львові вже маю наукового керівника і певну базу.

Електронні заяви подаватиму у два виші а вже потім вирішу, куди вести оригінали. Мабуть, батьки хотіли би, щоб я навчалась в Чернівцях і там розвивала наукову кар’єру. Але я все ж наразі хочу спробувати повчитись де-інде. Для мене це дуже важливий вибір, бо хочу вже зараз розуміти, чим буду займатись після закінчення універу. Просто закінчити і піти в нікуди не хочеться. Я хочу займатись наукою.

– А чи думала про навчання за кордоном?

– Думала і детально вивчала таку можливість. Але виходить цікаво. Якщо брати хороші ВНЗ у англомовних країнах, а це Англія та США, навчання та життя обійдуться дуже дорого. Де дешевше навчання, викладання проводять не англійською. Наприклад, у Німеччині чи Франції англомовною є лише магістратура. Але поїхати туди на якийсь час вчитись хотіла би. Хоча працювати хочу таки в Україні.

  За матеріалами порталу zbruc.eu

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *