Відмінити оцінювання учнів у початковій школі та першому семестрі п’ятого класу – така ініціатива пролунала цьогоріч від Міністерства освіти. Чиновники впевнені: без оцінок дітям буде легше адаптуватися до навчальних програм. Однак в Україні діють школи, які узагалі не виставляють учням оцінок  ані у молодших, ані у старших класах. Це так звані вальдорфські школи. Тут учні навчаються за не зовсім типовими навчальними планами. Школярі пізнають світ за допомогою відчуттів, поступово відкриваючи для себе щось нове. Навчаються тут за спеціально розробленими посібниками. Викладачі також спеціально підготовлені. В Україні здобути освіту вальдорфського вчителя можна на Київському вальдорфському педагогічному семінарі та в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Перший вальдорфський навчальний заклад виник у німецькому Штутгарті ще в 1919 році – це була фабрична школа для дітей працівників сигаретної фабрики “Вальдорф-Асторія”. Її заснував австрійський філософ Рудольф Штайнер, керуючись принципами створеної ним антропософії – вчення про духовне пізнання. Нині так звані вільні школи, що базуються на вальдорфській педагогіці, існують у кожному великому німецькому місті. Їх більше тисячі в усьому світі, зокрема і в Україні. “Вальдорфська педагогіка дуже орієнтована на дитину та фази її розвитку”, – розповів професор Гайнер Барц, керівник відділу освітніх досліджень та освітнього менеджменту філософського факультету Дюссельдорфського університету імені Генриха Гейне. За його словами, в державній школі обсяг знань, які учень має засвоїти до випускних іспитів, просто розділено на роки навчання. Тоді як у вальдорфській школі навчальний план обґрунтований розвитком і психологією дитини, наголошує Барц. Юлія Марушко три роки працювала вчителькою у вальдорфських школах Києва, а зараз проходить практику у вальдорфській школі в Гамбурзі. Вона першою в Україні закінчила Вальдорфський семінар для вчителів старшої школи в німецькому Касселі. “Немає оцінок, а отже і конкуренції. Діти не списують”, – розповіла вільна журналістка та вчителька німецької мови Юлія Марушко. – “Я не можу сказати: “Вивчи, а я тобі поставлю дванадцятку”. Ти як вчитель стоїш перед зовсім іншим завданням. Дитина має робити відкриття, бачити взаємозв’язки та цілісність” Також вальдорфська педагогіка має багато елементів викладання за допомогою дії, наголошує Барц. “Дитина навчається не лише мозком, а й за допомогою дотиків, коли щось будує, створює, – зазначає Барц. – Це театр, танці, скульптура, різьба або кування. У звичайних школах вони часом також є, але в більшості випадків на узбіччі”. У Німеччині й досі немає жодної державної вальдорфської школи – лише приватні. А ініціатива створити першу державну школу в Гамбурзі наштовхнулася на опір. Одним із критиків вальдорфської освіти є вчитель із Бремена Андре Себастіані. “Антропософія хоче розвивати “духовні органи” людини, аби уможливити її доступ до духовного світу та вищих знань”, – пише він у своїй статті “Вальдорфська педагогіка: закам’яніле виховання” на сайті товариства “Скептики”.  Вальдорфські школи, крім іншого, критикують і за те, що в них дітям нав’язують езотеричні уявлення. В Україні діють чотири такі школи: в Одесі, Дніпропетровську, Києві та Кривому Розі. Це експеримент Міністерства освіти. Для них навіть існують затвердженні навчальні програми. “Вальдорфська освіта не розглядає дитину як якусь скриньку, яку треба напхати усілякою інформацією, часто непотрібною. Вона розвиває вільну особистість, творчі здібності дитини, формує людину”, – вважає батько школяра вальдорфської школи Тарас Шамайда.     За матеріалами: Німецька хвиля  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу