Дві години на день затяті прогульники з німецьких шкіл проводять у спеціальному центрі. Вони можуть там нічого не робити, але зобов’язані провести час у повній тиші. Це своєрідний рецепт – як із прогульника зробити зразкового учня. Засновник інституту Apeiros у німецькому місті Вуппертал каже, що рано чи пізно такі умови спонукають взятися за книжку. Пропустити урок бодай раз доводилось кожному. Але з тими, для кого прогули перетворилися на хворобу, треба боротися. Методи у Німеччині різноманітні – від штрафів аж до супроводу міліціонером до школи. Тепер ще й усамітнення у приміщенні інституту. В Україні також спробували боротися зі злісними прогульниками – штрафами. Якщо дитина пропускає школу без поважної причини, а батьки жодним чином не втручаються – то такі їхні дії в службі кримінальної міліції у справах дітей прирівнюються до невиконання батьківських обов’язків. А згідно з  статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення це коштує від 17 до 51 гривні штрафу. Статистики, скільки дітей прогулюють школу, в Німеччині не ведуть чи, може, приховують. Та, за оцінками експертів, цей показник коливається від трьох до п’яти відсотків від загальної кількості учнів. Такі діти здебільшого залишають школу, так і не здобувши шкільної освіти. В Україні ж прогульників виявляють і про них звітують. Приміром, відділами освіти, правоохоронцями та службою у справах дітей було організовано всеукраїнський рейд «Урок», під час якого відстежували дітей, які не розпочали навчання на початку вересня. Спеціальні комісії відвідували родини і дізнавалися про причини відсутності учнів на уроках.  Десь батьки не дбали про дітей, десь сім’ї не мали коштів, аби зібрати до школи учня. В Ужгороді, приміром, прогульниками займається кримінальна міліція. Там багато дітей шкільного віку, зокрема, ромської національності, не відвідують школи. Водночас німецький фахівець радить з’ясувати причину прогулів і спробувати її усунути. Одні пропускають заняття через страх, приміром, що їх там зневажатимуть. Інші роблять це на знак протесту проти надто суворих правил. За висновком педагога, до групи ризику часто належать діти, батьки яких розлучилися. Поведінку школярів також досліджував швейцарський вчений, доктор Ганс-Христофор Штайнхаузен з університету Цюриха. Його колеги опитали 834 підлітки, віком від 13 до 16 років. Вони з’ясували, в 13 років майже 7% школярів бояться школи, бо зазнали там якогось стресу, тривоги чи інших негативних емоцій. Однак уже за три роки таких дітей меншає.  Серед 16-річних їх тільки 3,6%. Причому більшість із них – дівчата.  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу