Група дослідників Вашингтонського університету близько року тому продемонструвала, що взаємодія мозку з іншим мозком цілком реальна. Тепер учені вирішили провести більш ретельний експеримент, щоб довести ще раз, що початковий успіх не був просто удачею. Цього разу група запросила шість осіб, яких розділила на три пари: один є «приймачем», а інший – «передавачем». Як і раніше, «передавачі» підключаються до ЕЕГ-машини, що може «читати» мозкові хвилі. «Передавачі» зобов’язані захищати місто в грі, стріляючи з гармат, але вони не можуть робити цього напряму, можна лише  передавати думки через Інтернет своїм партнерам, які знаходяться десь у кампусі.

Їхні партнери, «приймачі», одягають шапочку для купання, з розташованою на ній електричною котушкою, саме в тій частині голови, де мозок контролює рух рук. «Приймачі» не бачать самої гри, але їхні пальці знаходяться поверх сенсорної панелі, що контролює гармати. Дослідники виявили, що «приймачі» діють через частку секунди після того, як «передавачі» відправляють сигнал. Хоча точність команди варіювалася між 25 % і 83 %. Очевидно, завжди, коли «приймачі» стріляли в неправильний час, це була здебільшого вина «передавачів», адже вони формували неточні думки.

Дослідники отримали 1 мільйон доларів на подальші розробки, і вони планують провести ще складніші експерименти, зокрема передачу більш складних думок та ідей між двома людьми. Також вчені шукають спосіб для пар, як вплинути на пильність одне одного (що може бути дуже корисно для пілотів, скажімо), а також, щоб безпосередньо передавати знання з одного мозку в інший. Адже хтось може бути дуже обізнаним чоловіком, але не мати педагогічних навичок. А передача думок таким способом може бути просто ідеальною.

За матеріалами  www.gizmonews.ru

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *