На носі – чергова екзаменаційна сесія, що пройде в доволі стислі терміни. Тож студенти тепер мають багато причин для хвилювання: як встигнути все вивчити, успішно скласти заліки та  іспити, а головне – не «злетіти» бодай з мінімальної стипендії.

Стипендія: куди і скільки?

Прожити в столиці на одну стипендію у розмірі 730 гривень – місія нездійсненна.  На ці гроші сьогодні, на жаль, не порозкошуєш: треба заплатити за гуртожиток (близько 300 гривень); повноцінний скромний обід у їдальні обійдеться у гривень 20 (ціни в університетських їдальнях зовсім не студентські); проїзд у громадському транспорті теж не задарма – пільговий проїзний на метро і тролейбус коштує 76 гривень (але ж часом треба їхати маршрутним таксі!). Крім того, студентові необхідно щось купити, аби приготувати сніданок, обід та вечерю. За словами студентів, лише  на продукти харчування щомісяця потрібно майже півтисячі гривень. Поки все розрахуєш-порахуєш, то грошей на власні потреби практично не залишається. Купити одяг без батьківських «вкладень» взагалі неможливо – ціни ж кусаються.

  Проблеми з виплатами?

Останнім часом стипендії надходять частинами, бідкаються студенти. «Ось уже кілька місяців частинка грошей надходить до 10 і після 10 числа кожного місяця. В принципі це не викликає незручностей, оскільки  сума виходить повна», – каже Вікторія, студентка 4 курсу КНУ ім.Т.Шевченка. Просять не турбуватися з цього приводу й студентські активісти. В умовах ведення бойових дій таке трапляється мало не в усіх вишах країни. «Казначейство не завжди перераховує банкові повністю всю суму, але до 2-3 числа кожного місяця стипендія надходить повністю», – каже проректор КНУ ім.Т.Шевченка Володимир Бугров. У міністерстві заспокоюють, що заборгованостей із виплат студентам наразі немає, а якщо й виникають затримки, то вони пов’язані лише з технічними моментами в банкових установах.

Заробіток: де і скільки?

Оскільки прожити у великому місті лише на державні виплати важко, багато студентів уже з перших курсів намагаються підробляти. Ольга, студентка 1 курсу НУ «КПІ» каже, що батьки, на жаль, не в змозі її матеріально підтримувати. Саме тому,  не лише на широку ногу не можна пожити, а й кінці з кінцями звести нереально. «Мені батьки не допомагають, тому я шукаю, завжди у пошуках хоч якогось підробітку. Працюю після пар тричі на тиждень по 3-4 години промоутером на різних акціях. Зазвичай за таку роботу я отримую близько 100 гривень», –  ділиться досвідом дівчина.

Активній студентській молоді знайти тимчасовий дохід сьогодні не становить великої проблеми, аби було бажання.  На жаль чи на щастя, подібними оголошеннями рясніють мало не всі соціальні мережі, в яких студенти проводять значну частину свого часу. Популярними формами тимчасових заробітків серед студентства є робота промоуротером (30-40 грн./год.), роздача газет і листівок у громадських місцях (20-30 грн./год.), зйомки в політичних ток-шоу (50 грн.), масовках (20-30 грн./год.).

Натомість знайти офіційну роботу студентові справді важко, і це не міф. «Влаштуватися на роботу студентові нелегко. По-перше, роботодавці зацікавлені в людях із досвідом роботи. По-друге, їм потрібен працівник на повний робочий день. Саме тому я вже другий місяць не можу нічого знайти, аби підробляти після навчання в другій половині дня», – розповідає Андрій, студент 2 курсу КНЕУ ім.В.Гетьмана.

 А далі що?

Поки одні студенти скаржаться на виплати або ж шукають можливості покращення власного фінансового становища, інші не сидять без діла. Наприкінці жовтня окремі представники студентства столичних вишів пікетували приміщення уряду під час засідання Кабінету Міністрів України. Озброївшись ложками та порожніми каструлями, вони намагалися привернути до себе увагу чиновників, зокрема достукатися до прем’єр-міністра Арсенія Яценюка з вимогою підвищити студентські стипендії, які сьогодні нижчі за прожитковий мінімум. Студенти обурюються, що долар виріс, а сума виплат не змінилася. «Звісно, ситуація в країні непроста. Але нам просто немає на що жити!», – каже Владислав, студент одного із столичних вишів.

 Так чи інакше, а робити щось із студентським забезпеченням необхідно: в умовах сьогодення прожити на майже 50 доларів просто неможливо. Хай би там що, а вдало поєднати навчання і роботу вкрай важко. Нелегко встигати там, і там. Як наслідок: щось одне страждає, і найбільше зазвичай саме навчання…

Олена Капнік, 

у рамках проекту “Дистанційна практика”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *