Танцмайданчик «червоних ліхтарів» - metelyk«Ти глянь! Це ж «Porshe Panamera»! А он, справа, «Maseratti»!», – так милуються юні відвідувачки одного з найпрестижніших столичних нічних клубів розкішною автостоянкою. А ще більше вони дивуватимуться їхнім власникам, які вже мирно чекають українських «нічних метеликів» на танцмайданчику «червоних ліхтарів»…«Зона привату»
«Елітна» обстановка вимагає «елітних» відвідувачів. Усі в «гуччі», «армані» та «дольче габбанах». Усі чоловіки… Для них вхід коштує 200 грн. А от дівчат тут тішить не лише автостоянка, а ціна: зайти до клубу вони можуть усього за 50 грн. Ні, не подумайте, що це статева дискримінація, просто українки мають бути «на всі смаки» і погоджуватися не лише на коктейль та розмову з відвідувачем, а й на зону «привату»…
На перший погляд, розкішний дорогий нічний заклад таїть у собі набагато більше, ніж здавалося б. Чого лише вартує астрономічна кількість іноземних відвідувачів. За моїми спостереженнями, вони становлять 65-70 % від загальної чоловічої аудиторії. Погодьтеся, вражає… Що шукають, блукаючи темним коридорами з велюровою оббивкою, закордонні «гості»? Дівчинку «на свій смак» та вигідну ціну… Зона «привату» вступає у свої права… Танцмайданчик «червоних ліхтарів» оголошують відкритим!
Безкоштовний сир…
Сьогоднішній дрес-код змусив добряче «постаратися» новоспечених «леді»: «смарт-кежуал», іншим словами – ніяких шортиків, джинсів та декольте «до пупа». Усе має бути, як у «цивілізованому світі», – візуальне враження того, що ти перебуваєш серед культурної (чит. – «окультуреної») публіки.
Усі ми знаємо, де буває безкоштовний сир. Так і тут: майже безкоштовний вхід має «свої нюанси». Шість пропозицій за вечір «продовжити спілкування» в кімнатках нагорі (так звані експрес-вагончики для тих, кому «ну дуже хочеться») або просто в інтимнішій обстановці дають чітко зрозуміти механізм «роботи» закладу: для іноземців «впускають» різних дівчат (при чому для останніх цей «пропуск» майже нічого не коштує). Щоб не було нудно, ті собі «обирають» дівчат, пригощають їх напоями (що, до речі, коштують тут невиправдано дорого) та запрошують «поговорити про життя» у цьому ж таки клубі. Такий собі «невимушений» бордель, на якому можна добряче заробити. Секс-туристи в Україні люблять розкидатися грошима…

«Красный, белый, голубой – выбирай себе любой!»
Як тільки спалахують «червоні ліхтарі» танцмайданчика, відразу ж з’являється сила-силенна «накрохмалених» та «напомаджених» українських красунь. Усі вони різні. Але водночас як на підбір: високі (точніше, на високих підборах), у сукнях різної довжини та кольору, але обов’язково в таких, що наголошують на всіх «позитивах». До речі, одна спільна тенденція є: усі мають довге волосся. Українська «коса до пояса» напевно повинна привабити іноземця, який звик бачити в себе мінімалістські «каре» та «бобіки»!
І так закручується дивне коло: танцюють лише дівчата, усім своїм виглядом намагаючись привернути увагу, а навколо на розкішних диванах сидять підстаркуваті «бени», «франци» та «альфреди», споглядаючи всі ті неоковирні намагання продати себе якнайдорожче… І що головне, купують… Купують усіх: і «червоних», і «білих», і «голубих»…
«Девушки бывают разные…» і ціни на них також…
У той час, поки хтось намагається «витанцювати» вдало проведений вечір, на четвертому поверсі вже відбуваються «перемовини» про те, «що по чому». Спочатку розмова точиться навколо музичних смаків, далі повільно переходить на тему погоди. Зрештою, панянка модельної зовнішності пропонує свою «ціну спілкування»: «За ніч – 500 доларів, окремі послуги – по 100». Немолодий араб з уже помітним «пузом» не оцінив української «щедрості» і подався на третій поверх у пошуках «дешевшого» щастя.
Уже за десять хвилин потому довелося спостерігати іншу «картину»: «мамка» (колишня проститутка, яка стає для дівчат своєрідним сутенером, але більш лояльним) та її юна підопічна «підчепили» двійко простуватих шведів, які не пожалкували «для них» (чи, краще сказати, на них) 800 доларів.
Просто з професійної цікавості «підслухавши» клубні теревені, вдалося почути ще кілька «аргументів»: «Я ще дівчинка, тому Ви маєте зі мною одружитися» (слова на вигляд тридцятирічної брюнетки), «Я не продаюся, а якщо й вирішу це зробити, то обійдеться Вам це дуже дорого», «У мене вже є клієнт»… Чи то від незнання англійської мови, чи то від випитих за рахунок іноземців коктейлів, але пропозиції лунали все гучніше та впевненіше… Куди в цей час поділася оспівана козацькими думами та освячена в «маминих молитвах» вроджена дівоча цнотливість, залишається лише здогадуватися… Мабуть, нишком «заповзла» до багатого закордонного гаманця, щоб «заздрісники» не задивлялися…

Юлія Кондрацька

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *