Вже майже рік, як в нас іде війна. – А проти кого? – Та хто його там зна!   Коли «основа» нашої держави, зібравшись наспіх, повтікали геть! Від них ми, чесно, цього не чекали: щоб залишились, їх чекала смерть!   На наших землях українських враз почало таке творитись, що навіть у страшному сні нам не могло приснитись! Спочатку – Крим. Зеленая чума, яка надалі весь його і зайняла.   Коли у Путіна питали: «Що роблять ваші вояки в Криму?» «Це не мої», – казав. І більше ні гу-гу і ні му-му.   А зараз він «герой», він Крим забрав без пострілу, без бою. Сидить як щур в Кремлі і сам пишається собою.   Та апетит його зростав – й війська він на Донбас заслав. До Криму щоб додати схід, задумав хитрий дуже хід!   Лазутчиків на схід заслав, народ щоб умовляв: «Бандерівці», «фашисти» вас будуть катувати, За мову будуть вас вбивати!   Повірили багато, ну і ось, сварки, зброя – почалось! Теракти, жертви, «Град», а Путін: «Я нє віноват!»   З Росії зброя терористам йде, такої в нас нема ніде, АТО на сході об’явили, Росії наступ зупинили.   Літак малоазійський бандюгани збили, людей невинних 300 загубили! А Путін каже: «Ми нє прічьом, укропи сбіли калашом!»   Весь світ обурений, Росії – санкції, Путін – Пуйло! А він крокує із брехнею та всім кричить : «Я нє прічьом!».   Ми президента нового обрали, потім парламент, бо таке життя, А Януковича, Азарова забули, Пославши їх…у забуття!   Та Путін нас не забуває, нові напасті нам кидає. Конвой гуманітарний нам зібрав, А хто про це його прохав?   До нас – то допомога терористам, Від нас – легенько два заводи свиснув!   А потім знов та знов конвой, і знову «гради» та снарядів вой. Кожного дня там гинуть люди, розруха, голод майже всюди!   А Путін каже: «Я так люблю украінскій народ!», За це – у пекло! Сучий ти урод!   Солдатські матері його давно вже прокляли – і з нашої, і з вашій сторони!   Та вірим ми, Господь нам допоможе, Ми на своїй землі, нема її дороже!   Валерій Рибалко 17. 11. 2014р. м. Старокостянтинів.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу