В умовах, які наразі склалися в нашій країні, патріотизм кожен показує по-своєму: на вулицях міста дуже часто можна побачити перехожих у вишиванках і з національною символікою; на балконах будинків, автівках майорять жовто-блакитні стяги; мости перефарбовують у кольори прапора, а з уст людей дедалі частіше чуєш українську мову. Хоч це і дивно, але саме з війною на сході країни в українців прокинулось почуття любові та шани до рідного краю, які, на жаль, так довго дрімали в закутках душі. Чому так було довгих 23 роки? Точно на це запитання не відповість жоден, хоча припущень хоч греблю гати. Історики скажуть, що так склалося історично; соціологи називають причиною різнокласовість сходу й заходу країни; політологи не відкидають думки про маніпуляції населенням, а психологи порадять шукати причини в самому собі. За  словами останніх,  любов до власної країни – родом із дитинства. «Все починається з виховання маляти в сім’ї, дитячому садочку, а потім у школі. На жаль, у більшості випадків у родині патріотичному вихованню приділяють не так так багато уваги. Батьки впевнені, що це пріоритет шкільного виховання. Але й у школах це відбувається не на достатньому рівні. Якісь елементи національно-патріотичного виховання можуть розглядати на позакласних виховних уроках. Ось і все», – каже психолог Наталія Носаль. За її словами, найважливішою складовою формування вихованості учнів є розвиток їхньої моральної свідомості, що регулює ставлення людей до суспільства, до батьківщини й одне до одного. Тому ще з дитячих літ необхідно навчати дітей бути відповідальними за доручену справу, щоб їхнє слово не розходилося з ділом, щоб вони завжди говорили правду. З таким підходом юна людина ставатиме національно свідомою, матиме патріотичні та громадянські почуття відповідальності за долю своєї батьківщини, зуміє реалізуватися в праці для її блага. Аби хоч якось надолужити згаяне, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк вважає за необхідне негайно адаптувати навчальні плани, аби відповісти на інформаційну агресію якісним патріотичним вихованням. ««Наша зброя –  це знання, патріотизм і український дух в кожному дитячому садку, в кожній школі і в кожному виші. Питання патріотичного виховання українців повинні бути поставлені на ту ж висоту, що і знання іноземних мов, математики, фізики, і навіть вище», – заявляє пан Яценюк. За словами прем’єра, Росія використовує інформаційну зброю шляхом інтерпретації історії та через російську призму подачі інформації, що відповідає тільки імперським амбіціям, через перекручування фактів і перековування свідомості тих людей, які живуть на території Донецька та Луганська. «Ми зобов’язані зараз, негайно, адаптувати навчальні плани до нового виклику, якого ми раніше не мали, й відповісти на цей виклик якісним патріотичним вихованням у середній школі, в дошкільній освіті й у вищій школі», – додає прем’єр-міністр України. Поки у Міністерстві освіти і науки мізкують над «проханням» Арсенія Петровича, активісти і волонтери самостійно «відроджують» патріотичний дух у славних козацьких нащадків. Наприклад, тернопільським школярам безкоштовно роздають «повстанську абетку» місцевого історика Олега Вітвіцького. Головними героями книги стали Алярмік, Адольфик, Ліліпутін та інші вигадані персонажі, які повинні асоціюватися у читача з реальними людьми. За словами місцевих педагогів, цей підручник буде дуже корисним, він допоможе виховати в дітях патріотизм. Автор «повстанської азбуки» каже, що планує поширювати її не тільки в школах і бібліотеках Тернополя, а й на сході України. В українських школах активно підтримують бійців, які воюють на сході країни. Діти із великим задоволенням на підтримку хлопців пишуть листи із побажаннями, словами подяки; малюють малюнки, де зображають щасливе майбутнє України; створюють найрізноманітніші аплікації. За словами педагогів, діти активно залучаються до такої патріотичної роботи. «Такі ініціативи є дуже потрібними в сьогоднішніх умовах. Діти активно малюють, пишуть, а іноді навіть приносять солодощі та просять передати їх бійцям»,– розповідає вчитель однієї з київських шкіл Марія Петрівна. Задоволені ініціативою навчальних закладів й психологи. «Наразі армії не допоміг лише лінивий чи жадібний. Наша країна сьогодні єдина як ніколи. Саме тому треба  залучати до цього й молодше покоління. По-перше, це процес єднання, по-друге, процес взаємної підтримки і допомоги»,– коментує психолог Наталія Носаль. Хай би там що було, а сьогодні патріотичне виховання треба розвивати і всіляко підтримувати. Насамперед це мають бути не лише ініціативи активістів і небайдужих людей, а й зацікавленість чиновників у цьому. Сьогодні дух патріотизму в Україні високий як ніколи, тому в жодному разі не можна допустити, аби він знову опустився. Олена Капнік, у рамках проекту  “Дистанційна журналістська практика”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу