Саме з такої проблематики  в Національному університеті “Львівська політехніка” відбулася VI науково-практична конференція. В актовій залі головного корпусу учасників зібрання привітав проректор із науково-педагогічної роботи професор Дмитро Федасюк. Він, зокрема, наголосив, що інформатизація вищої школи — це насамперед важлива передумова підвищення якості освітніх послуг і наукової роботи, зростання рівня  ефективності управління ВНЗ.

Промовець зазначив, що чимраз ширше запровадження електронного вступу, системи “Абітурієнт” засвідчили прагнення самих навчальних закладів і запит суспільства зробити вступну кампанію прозорішою і відкритішою. Є чимало актуальних складових цієї проблематики — віртуальне  навчальне середовище, контроль знань студентів, електронні бібліотеки й електронні архіви тощо. Особливої актуальності набуває нині дистанційне навчання, зокрема, через наближення наступної зимової тривалої перерви в навчальному процесі задля економії енергоносіїв.

 Робота конференції проходила в кількох секціях: “Інформатизація навчального процесу”, “Інтерактивні засоби навчання”, “Інноваційні освітні технології в освіті”.

Ми попросили одного з організаторів конференції заступника директора Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки, кандидата технічних наук Леоніда Озірковського прокоментувати підсумки освітянського зібрання:

 — Насамперед  відзначу, що від 2009 року, коли ми запровадили ці конференції, вже утворився своєрідний пул постійних учасників. Згадаю, зокрема, викладача Харківського національного університету радіоелектроніки Олександра Шкіля,  який брав участь у п’яти конференціях із шести. Постійно приїздять до нас із Харківського національного економічного університету Віктор Анохін і його колеги. Вважають для себе корисним взяти участь у подібних конференціях Тетяна Деркач із Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара, Віктор Божко з Полтавського університету економіки і торгівлі, Богдан Сусь із  Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Анатолій Кудін  із Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова та інші науковці.

— Коли  саме ви взялися за активне впровадження інформатизації навчального процесу в університеті?

— Думаю, що такий відлік можна вести від 2009 року. Зібралася група ініціативних людей, яка вирішила, що цю справу треба рухати вперед. Її очолив професор Дмитро Федасюк, який якраз тоді став проректром із науково-педагогічної роботи.  Ми розуміли, що наше завдання полягає не лише у тому, щоб придбати певну кількість комп’ютерів, розмістити в них  віртуальне навчальне середовище. Це був би такий собі веб-сайт, на який хтось час від часу заходитиме, щось собі знаходитиме, але планомірно, цілеспрямовано ним не користуватиметься.

Для широкого запровадження  віртуального навчального середовища мають бути залучені спеціально навчені люди. Для цього ми організували курси. Це було реальне підвищення кваліфікації. Через ці курси пройшло понад 400 осіб. Люди навчилися робити електронні дисципліни. Наступний етап — експертиза напрацьованого навчального матеріалу, наскільки він якісний. Три роки тому запровадили сертифікацію електронних дисциплін. На сьогодні маємо майже тисячу сертифікованих курсів, хоча рік тому їх було 300, а три роки тому — лише  20.

У віртуальному навчальному середовищі мають бути різні технологічні прийоми. Коли викладач читає лекцію в аудиторії,  він бачить, як сприймають її студенти. Якщо починають засинати, може пожартувати, розповісти якийсь анекдот. А якщо на сайті записана якась лекція, а студент слухає її десь далеко, то потрібні відповідні технології, щоб студент ефективно сприймав навчальний матеріал.

Для науковців із Харківського економічного університету були цікавими наші технології масового навчання викладачів, і вони це запроваджують у себе. Тим часом у них є потужні розробки з випуску інтерактивних підручників. Вони готові передавати їх у наші бібліотеки.

Наших же гостей зацікавила розроблена в нас новітня платформа Google Apps для використання в мобільних пристроях, скажімо, на смартфоні. Її презентував завідувач кафедри інформаційних мереж і систем професор Павло Жежнич (керівник Центру інформаційного забезпечення). Це, власне, технологія, що дає змогу за допомогою сучасних технічних засобів дистанційно проводити заняття. І не просто слухати лекції за сотні кілометрів, а й брати у них участь студентам. Викладач може викликати студента до умовної дошки. Це бачитимуть і чутимуть усі, хто бере участь у цій відеолекції чи відеоконференції.

 Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *