Перші дошкільні заклади виникли в Україні тільки в XIX столітті. Є відомо­сті, що в Полтаві в 1839 році було відкрито притулок, куди безоплатно приймали дітей від 3 років. У цьому притулку діти перебували влітку із 7-ї ранку до 21-ї години, а взимку із 7.00 до 20.00. Перший дитячий садок у Києві відкрили 1 вересня 1871 року сестри Ліндфорси – Марія і Софія (пізніше, за чоловіком, Русова – видатна українська діячка в освітній справі). У ньому виховували дітей з українських інтелігент­них родин, і його водночас вважали осередком національної культури України. Метою діяльності дитячих садків була боротьба з бездоглядністю дітей. Існували заклади двох типів: платні – для заможних верств населення, без­платні – для бездоглядних дітей з бідних сімей, які повністю чи частково утримувалися на кошти товариств та організацій. У Західній Україні питання про організацію дошкільного виховання впер­ше порушила Н. Кобринська на жіночому вічі у Стрию 1891 року. Того ж року з ініціативи священика Кири­ла Селецького в селі Жужілі Сокальського повіту було організовано перший на Галичині дитячий садок. У 1902 році відкрили перші дитячі садки у Львові. Відтоді й почало розвиватися на Галичині дошкільне виховання. У 90-х роках XIX століття в Україні земства почали створювати дитячі ясла (захоронки). Спочатку ці установи відкривались переважно на час літніх робіт, а згодом вони вже працювали протягом року. Наприклад, Полтавське губерніальне земство відкрило дитячі ясла в 1897 році. Проте, якщо порівнювати інтенсивність земського руху, спрямованого на відкриття шкіл, із рухом, спрямованим на відкриття уста­нов дошкільного виховання, то одразу видно епізодичність і значно меншу ефективність діяльності земств у царині дошкільного виховання. Через те, що організація діяльності та робота земських дитячих установ регламентувалась постановами волосних, повітових та губернських земських зібрань, недооцінювалось значення виховання дітей дошкільного віку. Після революції (жовтень 1917 року) новий уряд розгорнув широку діяльність щодо створення держав­ної системи дошкільного виховання. Великий внесок у розвиток дошкільного виховання на той час зробила С. Русова, яка очолювала відділ дошкільного виховання та позашкільної освіти і впроваджувала в життя лінію українізації народної освіти. За активного сприяння держави до кінця 1921 року основним типом дошкільних закладів став дитячий садок із безперервною річною роботою та перебуванням у ньому дітей, залежно від умов роботи матерів, протягом 7, 9 та 12 годин. Значна частина дитячих садків утримувалася на кошти держави і лише окрема – на кошти підприємств та господарських органі­зацій. Крім дитячих садків, існували інші форми суспільного дошкільного виховання: дитячі літні та зимові майданчики, дошкільні групи, вечірні дитячі кімнати при пунктах ліквідації безграмотності в клубах. Створювалися дитячі садки і дитячі сезонні майданчики в селах, що надалі набули значного розвитку. Проте історія дошкільної освіти – це теми інших досліджень. Нас цікавить, що маємо сьогодні і що з нього проросте завтра.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу