Не обов’язково бути політиком чи артистом, чи професійним оратором, щоб виступати публічно. Це стосується людей майже різних професій – чи то керівник відділу в компанії, чи то патологоанатом. Комусь треба проводити конференції, семінари, в когось зустріч із студентами. Це вже немає значення. А важливо, як перебороти свій страх, виступаючи перед публікою. Людина може в колі своїх друзів і знайомих бути в центрі уваги, розважати їх, а, опинившись сам на сам із незнайомою та великою аудиторією, вкривається потом, трясеться  чи заїкається, дехто просто забуває, про що хотів сказати, хоча знається на питанні краще за інших.  Людей, які відчувають страх перед публікою, здебільшого не слухають. Зокрема може бути тяжко дитині, коли однокласники можуть сміятися з неї або ще щось. Якщо доросла людина з цим більш-менш впорається, то для дитини – це справжня трагедія.

Насправді хвилювання перед промовою – це добре. Це може зіграти на руку, це може додати до вашого виступу забарвлення емоційності, яскравості.

Що ж треба робити, щоб не боятися аудиторії та зробити свою промову красивою та цікавою?

1.    Треба зрозуміти, про що йтиметься. Наприклад, ви вирішили говорити про своє заняття чи про свою професію. Матеріалу достатньо. Про все розказати за три хвилини не вдасться, тому що оповідь буде загальною та нудною. Оберіть один аспект вашої теми, спробуйте розвинути її.  Важливо, щоб розповідь зацікавлювала, щоб це було картиною правдивого життя, основою якого є власний досвід. Найголовніше – не перетворювати промову на абстрактну розповідь. Краще зупинись на якихось деталях, на конкретиці.

2.    У процесі підготовки дізнайтеся якнайбільше про свою аудиторію, зрозумійте її потреби, бажання. Іноді це забезпечує половину успіху. При підготовці теми рекомендується почитати та зрозуміти, що думали і говорили на цю тему. Зберіть найбільшу кількість інформації. Це додасть впевненості при виступі. Резервні знання ніколи не будуть зайвими.

3.   Щоб промова не перетворилась на вінегрет, треба її добре організувати, скласти план. Тема повинна бути свіжою, індивідуальною, актуальною. Оратор повинен викликати картинки в головах слухачів. Аудиторія повинна уявляти собі, про що ви говорите.

4. Динамічна зміна фактів, подій , прикладів у промові. Вона повинна прямувати до фінішу, не затримуючись на чомусь, не повертаючись назад. Надмірна увага до якось факту чи прикладу наводить нудьгу.

5.    Не треба зазубрювати текст дослівно. Так можна забути щось і почати згадувати. Такі оратори думатимуть не про тему свого виступу, а згадуватимуть текст. Виступ буде натягнутим, холодним, нецікавим.

6.    Артистичність. Оратор повинен показувати свої емоції, але не перегравати. Виступ має викликати якісь людські почуття – сміх, сльози, розчулення. Промова повинна бути «з душею». Інакше вона буде не яскравою, а слухачі засинатимуть на вашому виступі.

Найголовнішим критерієм  гарного оратора є досвід. Професійні оратори для удосконалення свої навичок записують промову на диктофон, а потім виправляють помилки. Підготовка до виступу не займає 30 хвилин, вона займає значно більше часу, а готується і день-два, і навіть місяць.

Яна Смагула, у рамках проекту “Дистанційна практика“

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу