В Україні оголосили набір на 6 нових онлайн-курсів від провідних викладачів. Серед предметів – управління бізнесом, репутація, захист прав споживачів, програмування та багато іншого. Навчання – безкоштовне, слухачам не висувають вимог. У разі рішення не закінчувати курс, студент не втрачає нічого, а в разі успіху – набуває знань та отримує сертифікат. Про онлайн-освіту, а саме – масові відкриті онлайн-курси (МВОК), що, як дехто стверджує, здійснять революцію в освіті, в ефірі передачі «Молодь плюс» розповів Олексій Молчановський. Він – викладач КПІ та співзасновник таких курсів в Україні.

Найпопулярніші американські онлайн-курси від університетів можуть збирати аудиторію і в 100 тисяч. Вони доступні для всіх. Тобто безкоштовні.

Починають люди вчитися від 10 до 90 років. Мотивація різна. Для когось це питання ерудиції, наприклад, взяти курс з історії. А часто – з практичною метою. Якщо людині це справді потрібно, вона дійде до кінця. А якщо заради цікавості, то людина кидає курс через 2-3 лекції. Така природа онлайн-курсів: їх закінчують від 7 до 10 %. Якщо людина хоче змінити фах, це перша можливість, щоб зрозуміти, що відбувається в іншій галузі.

Онлайн-освіта – це не панацея. Але МВОК – це підручники майбутнього. Ви ж теж не запевняєте, що підручник вас навчить усього, це просто інструмент.

?Перевірка знань – це важливий момент. Онлайн-курси зародилися у США. В американській системі освіти є така серйозна штука: це кодекс честі.

Учень, починаючи зі школи, зобов’язується не списувати. В університетах є комісії, що перевіряють це. За два такі порушення можуть відрахувати, і ви більше не вступите  до жодного університету.

Це специфіка культури. Конкуренція, публічна домовленість. Це треба виховувати в суспільстві від самого початку, а методами примусу цього не досягнеш.

У нас такої культури немає. Коли ми просимо своїх студентів при реєстрації на курси поставити галочку, що вони не списуватимуть, ми розуміємо, що це досить умовно.

Але ж ми не створюємо видимість навчання – люди самі зацікавлені в тому, щоб отримати знання. Мотивація – це головне.

Онлайн-освіта – це великі можливості інтегрувати найкращі освітні зразки в традиційну освіту. Я викладач КПІ. Мені треба було розробляти новий курс на факультеті інформатики у 2012 році (коли з’явилися перші МВОКи в Стенфорді). Я прийшов там 3 курси, побачив, як викладають найкращі професори. І зрозумів, що я як викладач можу краще робити свою роботу.

Тож це не тільки для студентів, це і для викладачів. Якщо людина не заскорубла, не консервативна, вона готова рухатися вперед, то може надихатися новими методиками і брати щось цікаве від інших викладачів.

Основна наша мета – інтегрувати цей механізм у традиційну освіту. Це «змішане навчання» (blended learning) або «перевернуті класи» (flipped classes). Студенти дивляться матеріали заздалегідь – потім у класі викладач має більше часу відповідати на їхні запитання. Викладач може таким чином почути студентів.

Філософію «lifelong learning» (навчання протягом життя) в нас мало хто розуміє.

На українських масових відкритих онлайн-курсах «Prometheus» близько 10 % людей – від 55 років, це дуже приємно. У США нормальна ситуація, коли в 50 років людина іде в магістратуру. А в нас освіта орієнтується здебільшого на молодь.

У нас важливіший не сертифікат курсів, а авторитет викладача. Наприклад, якщо ті, хто знає Олексія Геращенка як фахового професора і викладача Києво-Могилянської бізнес-школи, побачать, що людина має сертифікат його курсу, це стане перевагою при прийомі на роботу. У резюме спокійно можна вставляти: пройшов онлайн-курс університету. Роботодавці це вже знають.

Серед наших планів – збирати людей, проекти, які працюють у цьому напрямі в Україні. Хочемо розробити концепцію розвитку онлайн-освіти в Україні. Очевидно, що Україна не може лишатися поза цим трендом. Якщо ми не будемо цього робити, до нас або західні курси зайдуть, або російські.

За матеріалами radiosvoboda.org

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *