Носієм інформації може бути будь-який об’єкт або середовище, здатні досить тривалий час зберігати (нести) у своїй структурі занесену на нього інформацію. Це може бути, наприклад, камінь, дерево, папір, метал, пластмаси, кремній (і інші види напівпровідників), стрічка з намагніченим шаром (бобіни і касети), пластик із спеціальними властивостями (наприклад, оптичні диски – CD, DVD і т. д.), ЕМІ (електромагнітне випромінювання) тощо. Це може бути будь-який об’єкт, із якого можливе і доступне читання наявної на ньому інформації.

Носії інформації в науці, техніці, громадському житті, побуті застосовуються для запису, зберігання, читання, передачі, поширення, створення витворів комп’ютерного мистецтва тощо.

Головна вимога до носія – можливість із часом цю інформацію видобути і не втратити за будь-яких умов. Він має бути компактним і легким, вміщувати великі обсяги інформації, а інформація повинна легко на нього записуватися й легко видобуватися.

Усім цим критеріям наразі відповідають електронні носії, на які можна записати гігабайти інформації.

До електронних носіїв належать носії для одноразового або багаторазового запису (зазвичай цифрового) електричним способом: CD–ROM, DVD–ROM, напівпровідникові (флеш-пам’ять тощо), дискети.

Вони мають значну перевагу перед паперовими листами, газетами, журналами за об’ємом і питомою вартістю. Для зберігання і надання оперативної (недовготривалого зберігання) інформації – мають значну перевагу, також є значні можливості з надання в зручному споживачеві вигляді (форматування, сортування).

Недоліком, наприклад, планшету є малий розмір екрану (чи значна вага) і крихкість пристроїв зчитування, залежність від джерел електроживлення.

Нині електронні носії активно витісняють паперові в усіх галузях життя, що призводить до значного збереження деревини. Мінусом їх є те, що для прочитання кожного типу і формату носія потрібен окремий пристрій.

У постійній же суперечці, що краще – паперовий носій чи електронний, – завжди перемагає фанатизм або антагонізм. Тільки невелика частина користувачів не закриваються від можливості отримувати інформацію на будь-чому, виділяючи для себе важливі властивості – комфорт, доступність і бажання отримувати інформацію. Наприклад, восьмикласниця Аліна надає найбільшу перевагу електронним носіям – завантажити реферат, знайти образ Марії у творі Уласа Самчук тощо.

Якщо звернути увагу на переваги користування електронними чи паперовими книгами, то стає зрозумілим, що електронні не вбивають «книги» як контент, вони розширюють аудиторію за рахунок тієї аудиторії, кому від 28 до 45 років. Паперові книги насправді не втрачають читачів через сучасний електронний носій, вони схильні до зниження інтересу споживачів за рахунок сучасної форми паперового носія, де цінності створюються штучно.

А от вчитель початкових класів Оксана Леонідівна каже, що, очевидно, паперові носії продовжують втрачати свою цінність за рахунок наявності сучасних носіїв того самого продукту, який споживач оцінює суб’єктивно. Паперові носії втрачають свою привабливість і не лише тому, що їх форма відповідає стану семи- або восьмирічної давності, не тому, що носій не набув універсальної форми, а через відсутність подальшого розвитку. Це можна сказати і про електронний носій. Він також починає втрачати привабливість для споживача. Причина полягає в тактильних відчуттях. Люди люблять товар руками, очима, за запах, за колір, за фактуру, за розташування кнопок тощо. Літеру  і слово теж можна помацати, що найцікавіше! Непросто тому, що це літера або слово. Їх можна оцінити за типографіку, за шрифт, контраст, розташування на сторінці. Усього цього не побачиш на електронному носії відразу.

Отже, аналізуючи переваги електронного носія, можна зважати на те, що вони в неявній формі можуть відтворити все, що завгодно, якщо не брати до уваги колір, розмір дисплея тощо. Тобто гіпотетично доступне практично будь-яке видання контенту. І навпаки, паперові носії – це «пристрої», що не підключені до інтернету і не можуть відтворювати мультимедіа. Тобто, тут є свої мінуси.

Навіть у сфері освіти можливе зміщення у бік електронних підручників, і паперові виграють тільки в накладах.

Проаналізувавши усе вищесказане, можна дійти висновку про те, що майбутнє паперових носіїв – менше 30 % ринку. Решту місця займуть електронні носії, що цілком можуть замінити паперові, але за певних умов, наприклад, в разі можливості масового доступу до Інтернету, створення батарей, що триматимуть заряд до тижня, доступ до безкоштовних електронних бібліотек тощо.

А поки будемо отримувати потрібну нам інформацію з різних джерел, аби багато чого знати і вміти. Головне ж не носій, а що на ньому зберігається і наскільки це потрібно людству.

Вікторія Халімончук,
у рамках проекту  “Дистанційна журналістська практика”

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *