Дуже часто в батьків виникає запитання, а чи не забагато дозволяється дитині? Завжди повинна бути якась межа, що можна, а що ні. Якщо дуже часто забороняти, то дитина може вирости замкнутою і житиме тільки за дозволом. Звісно, треба стати для своєї дитини другом і вміти пояснити, що можна, а що категорично заборонено. Дуже часто в житті зустрічаються два приклади виховання. Розгляньмо обидва.

Перший – коли батьки дозволяють своєму чаду абсолютно все. Тобто стрибати у сніг, бігати по калюжах, лазити по деревах, розмальовувати фломастерами шпалери і ще багато чого цікавого і захопливого.

Другий приклад – коли дитина виходить на вулицю разом із батьком чи матір’ю  і просто прогулюється. Дитині не дозволяється нічого! Не можна з однолітками грати в сніжки, адже  захворіє. Бігати по калюжах – забрудниться, і ще багато таких заборон, які ставлять дитину в певні рамки. Найцікавіше, що, коли дитина уникає постійного контролю батьків, то починає надолужувати згаяне. Як же уникнути цього?

Насамперед треба пояснювати дитині, що можна, а що ні, і чому так. Наприклад, лазити по деревах можна, але обережно, бо можна подряпатися і зламати гілку, а дерево – воно живе і йому теж боляче. Бігати по калюжах можна, але після цієї процедури дитина повинна разом із батьками випрати забруднені речі, щоб цінувати і поважати чужу працю.

Дитині треба дозволяти запрошувати до себе своїх однолітків, друзів. По – перше, це виховує в дитині гостинність. Вона вчиться, як приймати гостей і як спілкуватися в тісному колі друзів. Друге – це дуже великий плюс для батьків. Батьки зможуть знати всіх друзів ближче, всі зустрічі, як кажуть, відбуватимуться “на очах”, а не десь у підворітті. Тим паче, такі зустрічі можуть згуртувати батьків і дітей.

Батьки зможуть взяти ініціативу й організацію таких зустрічей у свої руки, а зустрічі можна зробити тематичними. Дітям, які приходитимуть у гості це, певна річ, буде подобатися. А проведення таких вечорів вдома, звісно ж, підніме самооцінку та допоможе дитині самоствердитися або навіть стати лідером у своїй компанії. Дитині ж це дуже сподобається, бо тільки вона буде господарем свята. Це розвиватиме її організаторські здібності, а також викликатиме повагу до батьків. Чаду дуже приємно, що таких батьків, як у нього, немає ні в кого. Потім, коли дитина подорослішає,  вдячність батькам за допомогу і підтримку не забариться.

За матеріалами  kraskizhizni.com

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу