Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник дав Департаменту управління справами завдання провести повну інвентаризацію майна галузі зі створенням електронної бази даних, що необхідно для прозорості управління майновим комплексом. Хороший приклад — Росія, де впровадили картки вишів. Це, фактично, база даних, яка робить публічною інформацію про кількість майна в закладі, що здається в оренду, які кошти надходять і як використовуються, розміри фонду заробітної плати, преміального, стипендіального фондів тощо. Друге завдання департаменту — провести навчання з управління майновим комплексом. І третє — підготовка до залучення інвестицій у галузь. Сьогодні підрозділ посилено працює над виконанням цих завдань. «Освіта України» вирішила поспілкуватися з директором Департаменту управління справами МОНмолодьспорту Олегом Ворошиловським про інвентаризацію майна, інвестиції в освіту й навчання проректорів.

— Олеже Віталійовичу, розкажіть трохи про господарство, за яким наглядає ваш департамент.

— Крім іншого, Департамент управління справами займається питаннями стану матеріально-технічної бази навчальних закладів. Точніше, це завдання відділу управління державним майном і підприємствами. В цьому невеликому підрозділі всього п’ять співробітників, які відповідають за величезне господарство — майно галузі. В системі освіти України близько 400 державних вишів, понад 900 ПТУ. І лише частина з них фінансується з місцевих бюджетів, інша — державою. Є й такі потужні, як Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний університет архітектури й будівництва та інші ВНЗ з їхніми численними навчальними корпусами, бібліотеками, гуртожитками та всіма комунікаціями й комунальним господарством. Департамент стежить за станом усього цього майна, лабораторним та іншим устаткуванням, його списанням і закупівлями тощо.

— Уже доводилося чути про інвентаризацію майна системи освіти. Щось можете розповісти докладніше?

— Згідно з постановою Кабміну від 09.11.2011 року інвентаризація має завершитися цьогоріч. Тут можна піти двома шляхами. Перший — формальний, що передбачає роботу з чинною системою «Юридичні особи». Другий шлях, без перебільшення, для України — інноваційний. Ідеться про електронну базу майна, що нині готує міністерство, яка входитиме окремим блоком у ЄДЕБО (Єдина державна електронна база з питань освіти). Це буде «майнова» база даних, котра передбачатиме облік, моніторинг і аналіз стану нерухомості.

Я бачу це так. Спочатку проведемо інвентаризацію майна, потім отримаємо первинні дані, насамперед з обсягів необхідних ресурсів. Вони, до речі, шокуватимуть, бо може йтися про десятки мільярдів гривень. Після того проаналізуємо цей масив даних, щоб виокремити певні ділянки: наприклад, спочатку йдуть будівлі, яким по 30 — 40 років, котрі можуть бути аварійно-небезпечними, потім — менш небезпечні, далі — споруди в хорошому стані. Так ми правильно підійдемо до планування залучення коштів для поточного чи капітального ремонту.

Постає питання, де взяти кошти на поліпшення стану майнового комплексу. Чи є ідеї?

— Основні фонди галузі невідкладно потребують оновлення. Тож маємо шукати нестандартні рішення. Наприклад, чому б не залучити для розвитку галузі кошти інвесторів? Зрештою, добре опрацьована майнова база даних дасть змогу це робити.

— Щось уже робиться в цьому напрямі?

— Звичайно. Ми проводимо переговори з різними фінансовими інституціями. Вони висловлюють готовність довгостроково вкладати кошти під державні гарантії. І йдеться не лише про вищу освіту, а й про дошкільну, професійно-технічну.

Основне — куди підуть гроші. Ми зацікавлені в ремонті та реконструкції дитячих садків і будівництві нових. Як добре відомо, наповнюваність дошкільних закладів по країні — до 120 відсотків. Тут ми маємо що запропонувати нашим партнерам — уже розроблено типові проекти будівництва садків на 60, 120 і 240 місць.

Тепер — професійно-технічна освіта. Тут величезне поле діяльності. Інвестиції потрібні як для приведення в належний стан училищ, так і для впровадження технологій виробництва й переробки на базі навчальних закладів. Ідеться про сільськогосподарські училища, легкої промисловості, металообробки тощо. Ми готуємо фахівців з виробництва широкого асортименту продукції. І якщо учня навчити працювати з міні-лінією з переробки певного продукту, він не лише виробить його, а й навчиться працювати з новою технікою, стане конкурентоспроможним фахівцем. Тут ми підходимо до суті: якщо учні вироблятимуть якісний продукт, то чому його не постачати, наприклад, у мережу навчальних закладів? Адже він буде значно дешевший, ніж в інших виробників!

Ще одна проблема, яку ми обговорюємо з інвесторами: ВНЗ бракує навчально-лабораторної бази. Та, що є, на жаль, морально застаріла. З іншого боку, маємо власні державні підприємства, де є майданчики для виробництва обладнання як для шкільних кабінетів, так і для великих лабораторій. Тож замість того, щоб закуповувати його, краще інвестуємо у власне виробництво.

Ще одна тема — інвестування у вітчизняні наукові дослідження. В Україні вистачає світлих голів, яким потрібне як обладнання, так і замовлення на розробки. Справа лише за необхідними коштами, тож залучення інвесторів забезпечить їх. Це дасть можливість оновити застарілу матеріально-технічну базу, а отже, швидко й докорінно змінить стан вітчизняної науки на краще.

— Хто повертатиме гроші інвесторів?

— Ці програми розраховані на те, що навчальні заклади можуть заробляти гроші, хоча й не одразу. Наприклад, сільськогосподарські училища через свою специфіку зможуть повернути кошти за 8 — 10 років. Інвестиції в науку спрацюють набагато швидше. Там є талановиті кадри з дуже цікавими доробками. Їм потрібні лише, образно кажучи, гайки й котушки, щоб зібрати прилад. І якщо правильно налагодити справу, деякі винаходи наших учених можуть дати державі сотні мільйонів доларів.

— Ви згадували, що серед нагальних завдань, поставлених міністром перед департаментом, є проведення навчання з управління майновим комплексом. Розкажіть, будь ласка, про це.

— На мою думку, без інвестицій освітню галузь не підняти. Проте й без підвищення кваліфікації фахівців на місцях теж не обійтися. В країні тривають реформи, розпочаті Президентом, і в зв’язку з цим змінюється законодавча база з управління майном. Це потребує  оперативного й максимально повного доведення інформації відповідальним особам у ВНЗ. Звичайно, ми проводили й проводимо роботу з ними — переважно шляхом індивідуальних контактів: розсилаємо листи, консультуємо. До речі, часто проректори самі звертаються до нас по консультації. Однак ще зручніша й дієвіша форма навчання — семінари. Вони дають можливість відповідальним особам збиратися разом, обмінюватися інформацією, досвідом. Навчання в такій формі проходить інтенсивніше, ми можемо ефективніше залучати фахівців до консультацій.

Тож уже 29 — 30 березня цього року міністерство проведе семінар з майнових питань. Як лекторів залучимо фахівців з Фонду держмайна, МОНмолодьспорту, Державного агентства із земельних ресурсів, представників Держфінінспекції і Генпрокуратура Вони докладно розкажуть учасникам семінару про правове регулювання управління об’єктами державної власності, про облік, ведення реєстру державного майна, порядок оформлення актів на право власності на майно чи актів на постійне користування земельними ділянками тощо.

Звісно, проведення цього семінару — лише одна з фаз навчання. Одним таким заходом ми не обмежимося. Тим не менше, запрошуємо журналістів видавництва «Педагогічна преса» висвітлити цю подію. Також було б доцільно опублікувати стенограми семінару в «Інформаційному збірнику». Це допоможе тим, хто не приїхав на семінар, отримати корисну інформацію.

Юрій ЗУЩИК, «Освіта України» №12

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *