Днями учасники марафону, Петро Засенко та Валентина Козак, відвідали Старобезрадичівську та Великодмитровицьку ЗОШ, розташовані на території  IV Чорнобильської зони Обухівського району. 

У заходах взяли участь учні 4 – 9 класів, які підготували конкурсні читання творів Тараса Шевченка та пісні на слова Кобзаря. Твори Тараса Григоровича та свої присвяти поету читали і присутні письменники. Композицію творів провели ведучі Віта Нижник та Анна Божко.

Валентина Козак наголосила, що творчість поета-земляка Андрія Малишка виросла із «Кобзаря». Письменниця подарувала школі авторську книжку «Барвінок на три голоси», присвячену 200-річчю поета. А лауреат премії ім. А. Малишка Петро Засенко розповів, як у дитинстві читав «Кобзар» своїм сусідам. Галина Петрушенко, заступник директора Великодмитровицької школи, та школярі розповіли про картини відомого художника-односельчанина Данила Бідношеї, який свого часу проїхав місцями заслання Тараса Шевченка і, надихнувшись, написав серію унікальних картин, як от: «Шевченкова верба», «Криниця», «Землянка», «Байгуші». Варто зазначити, що казахи шанують Тараса Шевченка не лише як поета, а й як одного з родоначальників казахської художньої школи. Він першим в історії краю змалював народні типажі в картинах «Казашка Катя», «Державний кулак» та ряд пейзажних малюнків-краєвидів. Петро Засенко впізнав на картинах місця, які бачив під час проведення «Днів української літератури» у Казахстані. На підтвердження він подарував шкільній бібліотеці журнал зі своїми поезіями казахською мовою, де на обкладинці був портрет Тараса Шевченка в солдатському мундирі. По закінченню директор Старобезрадичівської школи Валентина Єцкало та учителька української літератури Софія Калашник вручили гостям сувеніри у вигляді янголят, виготовлені руками школярів.

Раніше шевченківські уроки пройшли у Козинській ЗОШ I-III ст. Ініціатором проведення заходу стала Ольга Довгоп’ят, вчителька української мови та літератури, член НСПУ. Учасниками події були Валентина Козак, письменники Василь Трубай та Михайло Карасьов.

Очима Тараса

Царі в країні викололи очі,
Коли вона край битви знемогла…
Пішла у світ, як ходять поторочі,
Уже ніким – без радості і зла. 

Царевою хвалою подавилась,
Й хотіла вже на хвилі, без весла…
Та раз – ЙОГО очима подивилась,
Прозріла, встала, із Дніпра умилась
І непокору в серці понесла! 

                                              Петро Засенко

 

 

 

 

 

Перед портретом Тараса Шевченка

 

Дивився гнівно, зболено Тарас
Проти царя пішов, проти цариці.
Не мертвих, тих, хто правив на той час,
Хіба ж таке коли кому проститься?!

 

Невже не міг і він отак як всі:
Підспівувать єлейно владі – оди…
Він мав би все.
Все – окрім народу,
Що тяжко гнувся у «Малорусі»!

 

                                         Валентина Козак

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *