Усі матусі по обидві сторони екватора – це кращі приклади безкорисливої, співчутливої та відданої любові. Материнські почуття – поза часом і простором, не піддаються розуму та логіці – просто тому, що зрозуміти їх можна тільки тоді, якщо ви самі батьки, і ніяк інакше.
У цій статті ви прочитаєте про те, чого наші мами ніколи не розповіли б нам. Але це не означає, що вони цього не відчували.

Вона плакала через ваc. Часто.
Вона плакала, коли дізналася, що вагітна. Вона плакала під час пологів. Плакала, коли вперше вас обняла. Плакала від щастя. Плакала, бо боялася і переживала за вас. Вона глибоко відчуває та розділяє з вами весь біль і все щастя в цьому житті, навіть коли ви не усвідомлюєте цього.
Вона все-таки хотіла той останній шматочок тортика.
Але, коли вона побачила, як ви, облизуючись, дивитеся на нього своїми величезними очима, вона просто не змогла з’їсти його. Вона знала, що стане значно щасливішою, спостерігаючи за тим, як ви з апетитом наминаєте його.
Їй було боляче.
Боляче, коли ви смикали її за волосся, хапали її своїми гострими нігтями, які неможливо було постригти. Боляче, коли вона годувала вас грудьми, а ви покусували її. Ви пошкодили їй ребра і живіт, коли вибиралися з її утроби. І ваш прихід у цей світ був пов’язаний для неї з важким болем.
Вона переживає за вас. Завжди.
Від моменту зачаття вона зробила все, щоб захистити вас. Вона стала тією жінкою, яка хотіла сказати «ні», коли сусідська дівчина попросила потримати вас, і яка вся зіщулилася, коли дівчинка все-таки взяла вас на руки. Її серце пропустило два удари, коли ви зробили свої перші кроки. Вона не спала, щоб переконатися, що ви повернулися додому в безпеці, і прокидалася раніше за всіх, щоб провести вас до школи. Вона була готова вирвати вас із лап поганого сну або нічної спеки. Вона була поруч завжди, щоб переконатися, що з вами все гаразд.
Вона знає, що неідеальна.
Мама сама для себе найбільший критик. Вона знає всі свої недоліки й іноді ненавидить себе за них. Але найважче доводиться, коли справа стосується вас. Вона хотіла б бути досконалою матір’ю і все робити вірно – але вона людина, а тому здатна припускатися помилок. Напевно, вона все ще намагається пробачити собі їх. Всім серцем вона хоче повернутися в минуле і зробити щось по-іншому, але це неможливо. Тому будьте лагідні до своєї мами і знайте, що вона зробила найкраще з того, що можливо.
Вона спостерігає за вами, поки ви спите.
Були ночі, коли, сидячи біля вашого ліжечка о 3:00, вона молилася, щоб ви нарешті заснули. Вона співала вам колискову, хоча сама ледь могла розплющити очі. А коли ви нарешті засинали, вона лежала поруч з вами, і вся її сонливість зникала в ту саму мить, коли вона дивилася на ваше обличчя, обличчя сплячого янголятка, відчуваючи безмежну любов, яку не лякають біль і втома.
Вона носила вас значно довше, ніж 9 місяців.
Вона була потрібна вам. Тому інших варіантів не залишалося. Вона навчилася тримати вас, поки прибирала квартиру, коли уривками вдавалося поїсти і навіть коли спала. Руки втомлювалися, а спина нестерпно боліла, але вона тримала вас, бо ви хотіли бути ближчими до неї. Вона притискала вас до себе, любила вас, цілувала та гралася з вами. Ви почувалися в безпеці на її руках, і ви були щасливі, тому вона брала вас на руки так часто, як вам цього хотілося.
Кожного разу, коли ви плакали, її серце розривалося.
Для мами немає нічого жахливішого, ніж чути плач дитини і бачити, як сльози течуть по вашому наївному дитячому личку. Вона робила все, що могла, щоб зупинити ваші сльози, і, коли це не вдавалося, її серце розбивалося на мільйон маленьких осколків.
Ви для неї завжди на першому місці.
Вона могла обходитися без їжі, душу та без сну. Вона завжди ставила ваші потреби вище, ніж власні. Вона витрачала весь день на вас, і до його кінця сил на себе просто не залишалося. Але наступного дня вона прокидалася навіть раніше і робила все це знову, бо ви для неї значили більше, ніж усе інше.
Вона пройшла б через це знову.
Бути мамою – найважча робота, яка тільки може існувати в цьому світі. Ви плачете, вам боляче, ви намагаєтеся, але нічого не вдається, ви вчитеся, і долаєте власні кордони. Але ви водночас відчуваєте так багато радості і любові, що, здається, ваше серце ледь може вмістити ці емоції. Попри весь біль, страждання і безсонні ночі, через які пройшла ваша мама, вона залюбки відчує все це знову, бо це того варте. Тому наступного разу, коли ви побачите свою маму, просто скажіть їй «дякую». Дайте їй знати, що любите її. Повірте, їй не так уже й часто доводиться це чути.

Адаптовано українською за статтею AdMe.ru

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу