Нині увага суспільства прикута до трагічних подій у країні. Війна, АТО, Донбас, Луганськ, бойовики, наші мужні бійці. Нація згуртувалась, виникло волонтерство і впевненість у тому, що ми переможемо! Але є й проблеми, які завжди були і нікуди не поділися. Покинуті діти в усі часи потребують нашого тепла і піклування.

У зеленому дворику серед мальовничого села Мокрець Броварського району, що на Київщині, є гарненький дитячий будиночок «Надія». Тут живуть 14 діток, віком від 5 до 15 років. Переступивши поріг закладу, відчуваєш затишну,  доброзичливу атмосферу, й одразу хочеться поділитись і своїм теплом.

Ми, Освітній портал «Педагогічна преса», приїхали сюди разом зі студентками 3-го курсу Інституту розвитку дитини НПУ ім. Драгоманова, які й організували для вихованців «Надії» справжнє свято. Вікторія Гальченко,  доцент кафедри теорії та історії дошкільної педагогіки разом зі студентками, вже шість років поспіль у рамках акції «Дитинство: крок у майбутнє» відвідують дитячі будинки Києва та області. До дітей вони їдуть із усмішками, виставою та подарунками. Дівчатка підготували для маленьких вихованців чудовий захід, поділися частинкою добра та душевного тепла з маленьким дітьми, які так сильно цього потребують! Прекрасна вистава «Мері Поппінс, до побачення» викликала у діточок бурхливі емоції: вони сміялися, дивувалися, захоплювалися, гаряче плескали в долоні. Діти були щасливі, а це – головне.

Нас радо зустрів директор дитбудинку Андрій Довгопол та зазначив, що двері їхнього закладу завжди відкриті і кожен з добрими намірами може завітати в гості до їхніх вихованців. “За останні 8 років троє з вихованців «Надії» стали студентами вищих навчальних закладів, більшість вступає до училищ, – розповідає директор закладу. – Радянські формати, що ще залишаються у вітчизняній освіті, є проблемою. Звідси – конфлікти та слабкий рівень знань”. Улітку п’ятеро вихованців закладу  вирушать до США на відпочинок. Організатором поїздки став благодійний фонд «Вічні цінності». Діти мешкатимуть у родинах, матимуть змістовне дозвілля, зазначив Андрій Довгопол.

Коли ми переступили поріг закладу, здавалося, що час зупинився. Було так спокійно, добре, затишно, на душі панувала рівновага.  Приємні та чуйні вихователі, ввічливий персонал дитбудинку роблять усе можливе для того, щоб їхнім вихованцям було комфортно. Це одна велика дружня сім’я! Але, як наголосив Андрій Олександрович: «тут добре і затишно, але ми намагаємося якнайшвидше знайти дитині родину, бо виховуватися вона повинна в сім’ї».

У наш час людина, маючи сім’ю, квартиру, гроші, почувається нещасливою, прагне багатства. Тут, серед цих діточок, розумієш те, на що раніше не звертав уваги. Діти не мають дому, сім’ї, позбавлені материнської любові, але сповнені щирою радістю та життєлюбством. Тут можна навчитись по-справжньому цінувати кожен день, свою сім’ю, друзів, визначитись у моральних і духовних цінностях.

Прийдіть до дітей хоч раз, і ви ніколи не шкодуватимете про час, який витратили.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *