Усміхнене обличчя, розширені зіниці, ейфорія… Спустошення, втома, депресія. Щорічно в Україні близько 150 тисяч молодих людей стає наркоманами. Безневинне «придбання настрою», здавалося б, звичайним „косячком” чи таблеткою спокусливо запрошує до щастя, як потім виявиться, украденого назавжди. Скептична усмішка на подібні слова одразу з’являється в моїх знайомих. «Кого ти лікуєш? Це ж просто для настрою. Ніхто ж не збирається колотися». Вона теж не збиралася… За даними Держкомстату, в Україні 95 % наркоманів – це молодь у віці 15–30 років; 97 % наркоманів уперше спробували наркотики у віці 12–19 років, кожен 5-й наркоман – жінка. Оплата – емоція, відплата – життя Мати померла, не витримавши цього, рідні так і не змогли пробачити. Усі друзі – умерли… Демократичний дух заходу. Кельн. Література. Музика. Наркотик… Тамару (ім’я замінено) вважали однією з найталановитіших студенток. Сім’я інтелігентів: батько – диригент симфонічного оркестру, мати – теж музикант. Ліберальна мистецька атмосфера загострила чуттєвість дівчини, її вразливість до зовнішнього світу зашкалювала. Майбутнє малювала яскравими соковитими фарбами. Закінчить навчатися – і довгожданий Київ! «У нас була гучна компанія, – розповідає Тамара, – гітара, пісні, обговорення книг, картин завжди закінчувалися гарячими дискусіями. Хтось запропонував мені покурити… – важко заплющує очі. – Я не відмовилася. Більше ніколи не відмовлялася». Розумна та красива дівчина занадто ідеалізувала життя. Зіткнувшись із проблемами реального світу, його жорстокістю, її вразлива душа так і не справилася з кризою ідеалів. Усе пішло шкереберть… За кожним кайфом наставало спустошення, відчай. Рятував лише інший наркотик, сильніший. «Багато чого довелося спробувати: від коноплі до важких… Вигнали з інституту, пішла з дому. Як я тоді жила? Серед таких же бунтарів проти жорстокості світу. Так ми тікали від реальності, покидали цю планету, а коли поверталися, то було шокуюче боляче… Друзі не витримували, по одному йшли з життя від такого «щастя». Усі наркомани, незалежно від виду наркотику , довго не живуть. Вони втрачають інстинкт самозбереження. Це призводить до того, що близько 60 % із них протягом двох років уживання наркотиків робить спробу самогубства. Багатьом це вдається. Усупереч природі Тамара вижила після 18 років голки. Пройшла курс реабілітації. Працює в закладі для безпритульних дітей. Втратила матір, коханого, друзів, не може мати дітей… Вона така талановита, енергійна, весела, приваблива жінка. «Я живу, щоб попередити інших». Древні ліки, фатальні для сучасності Полегшити біль – таке було їхнє призначення. Знахарі всіх часів використовували гашиш, марихуану, листя коки, частини маку, аби допомогти людині втамувати страшні випробування фізичним болем. Деякі застосовували в побутових цілях (коноплю), а також як заспокійливий засіб для лікування психічних порушень. У ХХ столітті вчені розробляли у лабораторіях галюциногенні сполуки для військових та медичних потреб. Більшість із них пізніше була заборонена. Генріх Дрейзер був чесним ученим, який хотів полегшити людські страждання. Проте саме з його легкої руки фірма «Баєр і Ко» присвоїла препаратові діацетилморфін яскраву, доступну для пам’яті назву – героїн… Втеча від реальності Ось він іде по вулиці – горда постава, брюнет, гарно одягнений, темні очі, довгі вії… Мрія чи не кожної дівчини. Сідає в дороге авто і повертається до свого заміського будинку. Йому всього-на-всього 22, а він уже в зоні ризику. Мій друг – наркоман… Бік «золотої» медалі Якби на першому курсі хтось мені сказав, що більшість тих студентів інституту, які вдень мають такий вигляд, наче щойно зійшли з обкладинки модного глянцю, тією чи тією мірою вживає різні наркотичні речовини – я б ніколи не повірила. Але я бачила на власні очі. Зі Стасом (із логічних причин ім’я головного героя змінено) я познайомилася на 2 курсі зовсім випадково: стрімголов спускаючись до гардероба, я ледь не збила його з ніг. У нас відразу з’явилася взаємна симпатія, що базувалася на спільних життєвих інтересах, любові до футболу та нічних прогулянках містом. Про те, що мій новий друг бавиться наркотиками, я дізналася зовсім не випадково: коли ми разом з його друзями відпочивали в одному з нічних клубів столиці, мені відверто запропонували таблетку: «Будеш?» Я ніколи не стикалася з наркоманами та тим, що вони приймають. Лише віддалено чула якісь розмови й новини, а на уроках біології вивчала дію різних рослин, амфітамін та інших синтетичних сполук, що використовують для «отримання кайфу», і те, як вони впливали на організм. Так близько наркотики я бачила вперше. Гроші – зона ризику Ми спілкуємося ось уже три роки, і я тільки тепер зрозуміла, навіщо людині, яка вчиться в найпрестижнішому столичному універі, яка має розкішне авто, якій батьки купили будинок та практично влаштували кар’єру, потрібні наркотики. Бо вона їх може купити! Через перенасиченість життя матеріальними статками Стас намагається втекти від світу. Телефон рясніє номерами дилерів, які можуть підкинути «кайф» на будь-який смак, а на порозі стоять «вірні друзі» й завжди «раді» виручити черговою дозою. Мій друг опинився в зоні ризику через гроші й відсутність батьків у його юному житті. Втрачені можливості, порожні нездорові очі, штучний сміх, розбите авто, ЛСД, екстазі… За час мого навчання в інституті через бажання «розслабитися» з цього світу пішли шість юних душ: аварії, передозування, самогубства. Для них наркотики виявилися ліками від життя, азартною грою, де, сподіваючись на великий виграш, програєш усе. «Кайф годиться, щоб утекти від реальності, але реальність така яскрава, для чого від неї втікати?» (Джеральдіна Чаплін). Світлана Майструк, Юлія Кондрацька

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу