У 1962 році в Танзанії понад 1000 осіб постраждали від епідемії сміху.  30 січня 1962 року, в одній із шкіл Танзанії троє дівчаток без причини почали сміятися. Сміх швидко поширився і на інших учнів віком від 12 до 18 років. Наприкінці дня  95 з 159 учнів страждали від безперервних нападів сміху. З часом сміх лише посилювався. Школу довелося закрити.

Напади сміху тривали кілька місяців. Від тих, хто сміявся, заражалися сусідські діти в селах. Потім епідемія поширилася і на іншу школу, в якій кількість заражених становила 48 дітей.

Симптоми, що проявлялися у заражених сміхом дітей: біль, непритомність, проблеми з диханням, висип, напади плачу, мимовільні вигуки. Від епідемії, що тривала кілька місяців, постраждало більше 1000 дітей.

Подальші дослідження не змогли визначити причину сміху. Жодних аномалій в організмі хворих  виявлено не було. Несподівано і нез’ясовно напади сміху почали слабшати, а потім і зовсім припинилися.