Про те, чим може пишатися наша система освіти, а чого варто повчитися у закордонних колег, ми поспілкувалися з директором Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту Олегом Єреськом.

 

— Питання школи та дошкільної освіти на такому високому рівні у Раді Європи ще ніколи не обговорювалося. Природно, що такий захід відбувся в Києві. Нам не треба забувати, що саме наша столиця має потужну історію шкільництва. Скоро ми святкуватимемо вже тисячоліття першої школи на теренах Європи. І з’явилася вона саме в Києві. Чому проведення форуму є важливим?

— Якщо ми вже проголосили курс на інтеграцію в європейський простір, то потрібно визначити ті основні вектори, згідно з якими ми співпрацюватимемо саме в середній освіті. Якщо цього не зробити, будь-яка взаємодія залишиться лише на рівні декларацій. А починати треба зі школи, з дошкільної освіти, в якій у нас вже є свої прориви. Наприклад — обов’язковість дошкільної освіти, яку ми запровадили минулого року.

— Розкажіть про основні напрями співпраці з європейськими колегами.

— Напрямів співпраці — кілька. Один з основних — це, безперечно, підготовка сучасного, європейського вчителя. Відбулися зустрічі ректорів європейських педагогічних університетів, які обговорили проблемні питання, представили результати на форумі. Ще одним — є формування толерантності. Причому не лише на словах.

Важливий елемент співпраці — в розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Адже ІКТ в навчальних процесах нашої країни поки що залишають бажати кращого. Зрозуміло: ухвалення відповідних документів не означає, що все відразу зміниться. Але всі, без винятку, наші вчителі повинні оволодіти ІКТ хоча б на початковому рівні вже до кінця року.

На цьому форумі представлений не тільки наш досвід. Україна — це майданчик, на якому відбувається таке почесне зібрання. В нашій країні таких заходів ще ніколи не було і найближчих кілька десятків років не передбачається. Адже головування в Раді Європи є почерговим для всіх країн — членів цієї організації.

— Вітчизняна шкільна система є відкритою для європейського досвіду?

— Говорячи про те, що нам можна запозичити з освітніх систем європейських країни, варто згадати про реальну міжнародну співпрацю цих країн у сфері освіти і науки. Наприклад, вдало і цікаво відбувається робота між Німеччиною і Францією, Польщею і Німеччиною в питаннях вивчення історії. Адже є дуже багато суперечливих поглядів на ту чи іншу історичну подію. Тож ці країни створили колективи науковців і працюють над вивченням цієї проблеми. Мета їх роботи — заради об’єднання країн в єдиний європейський простір залагодити потенційні суперечності. Ми у схожому форматі працюємо з Польщею — створено спільну комісію, яка розглядає неоднозначні історичні та географічні питання, оцінює підручники.

Чого ми можемо повчитися? Якісного рівня комп’ютеризації шкіл, використання ІКТ у навчанні, практичної спрямованості змісту європейської освіти. Напевно, саме завдяки вектору, спрямованому на практику, рівень вивчення іноземних мов у цих країнах є дуже високим. Саме тому більшість населення європейських країн, навіть тих, які не є природно англомовними, знає англійську. Відповідний відсоток жителів нашої столиці, які володіють цією мовою міжнародного спілкування, є значно меншим. Очевидно, що навчання в Європі є більш орієнтованим на набуття практичних навичок.

А який вітчизняний досвід можуть перейняти гості?

— Ми можемо похвалитися ґрунтовністю підходів у поданні основ наук. Наша природничо-математична освіта завжди була на стабільному високому рівні. Також прогресивними є ті програми дошкільної освіти, над якими ми працювали протягом останніх двох років. Звичайно, вони ґрунтувалися на вікових традиціях нашої педагогіки.

А ось у питаннях підготовки педагога нам є чого повчитися в Європи. Адже там вона дещо відрізняється від нашої. Спочатку ВНЗ готує серйозного фахівця на рівні бакалавра з певної дисципліни. А педагогічні вміння формуються вже в магістратурі. Отже, людина більш свідомо обирає для себе стезю вчителя. А два роки навчання в такій педагогічній магістратурі мають практичний характер. Можна сказати, що навчання там відбувається за типом нашої медичної інтернатури. В Німеччині і Франції віддають перевагу саме такому методу підготовки вчителів. А оскільки ці країни не дуже великі, то вони вдало організовують сертифікацію кожного вчителя міністерством освіти. Там отримання диплома магістра не дає права влаштовуватися на роботу в школу — потрібно мати ще відповідний сертифікат міністерства. Взагалі відбір педагогічних кадрів у більшості європейських країн значно жорсткіший за наш.

Людмила ЗАГЛАДА, Дмитро ШУЛІКІН та Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України» № 73-74

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Один коментар до “ОЛЕГ ЄРЕСЬКО: «СПІВПРАЦЯ НЕ ПОВИННА ЗАЛИШИТИСЯ ТІЛЬКИ НА РІВНІ ДЕКЛАРАЦІЙ»”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *