14 липня цього року в УНІАН відбулася прес-конференція, на якій академіки НАН України Володимир Семиноженко, Антон Наумовець і Олег Кришталь намагалися довести, що внесений Урядом 7 липня 2015 року проект нового Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» – це закон «не для вчених, а для Міністерства освіти», і закликали народних депутатів голосувати проти нього.

Міністерство освіти і науки звертає увагу на маніпулятивність і неправдивість усіх головних тез цієї прес-конференції, зафіксованих у її прес-релізі.

Насправді урядовий законопроект розроблявся із залученням усіх секторів наукової спільноти, пройшов  широке громадське обговорення (зокрема і в режимі відеоконференції з включенням різних міст) й отримав схвалення численних наукових структур (Національна академія педагогічних наук України, Академія наук вищої школи України, Профспілка НАН України, Рада проректорів із наукової роботи вищих навчальних закладів, Рада молодих учених при МОН тощо). Було враховано напрацювання кращих вітчизняних фахівців і міжнародних експертів.

Запровадження таких нових інституцій, як Національна рада України з питань розвитку науки і технологій і Національний фонд досліджень України, має різко посилити демократичні начала в науці, гарантувати прозорість ухвалення рішень про грантове фінансування, забезпечити здійснення єдиної державної науково-технічної політики, зблизити університетську й академічну науку.

Звинувачення МОН у бажанні перебрати контроль над НАН та іншими галузевими академіями позбавлені будь-яких підстав – проект закону фіксує самоврядність цих організацій та їх статус головних розпорядників бюджетних коштів. Водночас законопроект уперше надає право голосу при виборі керівництва НАН не тільки академікам і членам-кореспондентам, але й делегованим представниками наукової спільноти, і обмежує час перебування на керівних посадах двома термінами. Цю новацію було рішуче підтримано Профспілкою НАН, але, очевидно, вона прийшлася не до вподоби тим науковим геронтократам, хто вважає нормальним, коли чинний президент очолює академію вже 53 роки, а сама ця структура живе за незмінними правилами, виробленими ще кілька десятиліть тому в рамках іншої соціально-економічної системи.

Безпідставними й образливими виглядали закиди на адресу МОН як «чиновницької структури», де «майже немає вчених». Адже до складу 23 секцій Наукової ради МОН, що ухвалює всі рішення щодо бюджетного фінансування, входять понад 600 провідних українських учених, які представляють як університети, так і академічні наукові установи. На жаль, сама НАН такою прозорістю конкурсних процедур і залученням широких верств наукової спільноти до ухвалення рішень сьогодні похвалитися не може.

Особливе неприйняття викликає намагання В.Семиноженка звинуватити Уряд і МОН у «наступі на соціальний захист учених». Адже нагадуємо: рішення про встановлення наукових пенсій на рівні 60 %, яке Володимир Петрович публічно інкримінував на прес-конференції нинішньому уряду, було ухвалено Верховною Радою в 2011 році за поданням уряду М.Азарова, радником якого був тодішній керівник Держінформауки В.Семиноженко. Нині ж Уряд А.Яценюка, попри скрутні обставини воєнного часу, знайшов за можливе не лише зберегти всі наявні соціальні гарантії вчених, але й розширити їх (зокрема, в частині пенсійного забезпечення працівників галузевої науки).

Тому МОН звертається до народних депутатів України із закликом підтримати урядовий законопроект і таким чином відкрити вікно для початку продуманої і зваженої реформи української науки, що матиме позитивні наслідки і для кожного конкретного вченого, і для європейських перспектив України загалом. 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу