Наявність пільг справді «приваблює» до системи МАН кон`юнктурників.  Проте зі ста тисяч дітей, задіяних в конкурсі, ними користуються лише ті, хто переміг у фіналі. Це майже шістсот чоловік щороку. Тож серед усіх абітурієнтів країни відсоток пільговиків-МАНівців є мізерним.

 

Дорога в «дорослу» науку часто починається в дитинстві. Про те, як розвивати і стимулювати дитину, про психологічний портрет юного дослідника читайте в інтерв’ю з директором Національного центру «Мала академія наук України» Оксеном Лісовим.

 Свою історію МАН розпочинає в до — і післявоєнний період, коли відбувалося становлення нової моделі освіти. Були створені центри технічної творчості в усьому Радянському Союзі для підготовки кадрів військово-промислового комплексу країни. Тоді вольовим рішенням збудували цілі мережі позашкільних навчальних закладів. Було зроблено ставку на підготовку спеціалістів з раннього і середнього шкільного віку. Як результат — Україна і сьогодні в десятці найкращих виробників зброї, а країни Радянського Союзу в цій сфері були лідерами. До роботи мережі були залучені найкращі творчі педагоги.

Сьогодні в структурі МАН є 27 територіальних відділень. Указом Президента України минулого року центральний заклад отримав статус національного.

ВИЯВИТИ, НЕ ВТРАТИТИ

— Яку мету ставлять перед собою працівники національного центру?

— У кожній цивілізованій країні є системи пошуку і підтримки обдарованих молодих людей. Є дві основні концепції роботи з ними. Перша передбачає, що всі діти обдаровані, треба тільки визначити, в чому саме. Друга — обдарованих дітей є певний відсоток і їх треба виявити, не втратити, створити ексклюзивні умови. Першим підходом керується Японія, другим — США. Наша академія створює умови для інтелектуального розвитку кожної особистості, яка хоче розвиватися. Хто з них потребуватиме більшого, тим треба давати більше.

Керівництво країни нині вважає систему МАН тією мережею, на базі якої потрібно створювати систему пошуку і підтримки обдарованих дітей в усій країні. Ми вважаємо нашу організацію дієздатною в цій сфері. Проте її потрібно доозброїти кількома компонентами як змістовного, так і матеріально-технічного змісту.

Наша мета: МАН повинна бути в кожному закладі, де є діти. Для цього ми створюємо систему дистанційної взаємодії. Адже два-три роки тому ми були своєрідним «орденом», досить закритим, до якого важко потрапити та який узагалі важко знайти. Для дистанційної взаємодії ми розробляємо програмний продукт, який дасть змогу працювати не тільки з однією дитиною, а й групами зі 100 і більше дітей.

МАЙБУТНІЙ НАУКОВЕЦЬ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ

— Скажіть, чи діти, які займаються в академії, відрізняються від решти?

— Вони є особливими. Ми складаємо думку про молодь, беручи до уваги те, що бачимо на вулиці, в під’їзді, в транспорті. На вулиці наших юних дослідників можна побачити рідко. Ці діти — дуже зайняті: вони і навчаються, і займаються в гуртках, секціях. Можу сказати, що наші вихованці є інтелектуалами. Багато з них невпевнені у собі, адже нині в суспільстві є багато стереотипів молодої людини, яким вони не відповідають. Буває й так, що протиставляють себе спільноті. Тому ці діти часто здаються психологічно замкненими — не розкривають себе іншим людям. Це й не дивно. Наприклад, ще з дев’яностих років розумні були не в моді, бо нерозумні тоді заробляли гроші, їздили на дорогих машинах. Тому в дітей склалося враження, що шлях до успіху в майбутньому житті не залежить від їх інтелекту.

Наші вихованці послідовно і логічно будують речення, вміють спілкуватися. У них є своя думка і вони не бояться її озвучувати. Будучи інтелектуалами, як правило, не хизуються перед людьми. А для проведення наукового дослідження треба досконало знати не одну дисципліну, а й супутні. Відсотків шістдесят-сімдесят дітей розвиваються досить різнобічно: вони грають на музичних інструментах, захоплюються малюванням тощо. Більшість — добре розвинена фізично. Можливо, це є заслугою батьків. Адже ті, бачачи, скільки часу дитина витрачає на навчання, переймаються її здоров’ям. Наприклад, записують до спортивних секцій.

Конкурс — це та сама олімпіада з базових знань, плюс наукова робота та її захист. А захист — це діалог з опонентами, які ставлять запитання, і членами журі. Для цього потрібно вміти вести дискусію. Наших конкурсантів до цього готують психологи, спеціалісти з риторики. Тобто в ході навчання у МАН дітям прищеплюється багато корисних супутніх навичок. Навіть я, виступаючи на велелюдних нарадах, деякий час долав психологічний бар’єр спілкування. А наші діти в шістнадцять років виступають перед великою аудиторією, говорять чітко і осмислено, доносять до аудиторії свої думки.

Для чого академія проводить всеукраїнські літні профільні школи?

— Літня школа є своєрідним «котлом», куди ми збираємо дітей з однаковим інтелектуальним рівнем. І створюємо їм можливості для розвитку: ось тут можна навчатися, тут — лабораторія, тут — спортмайданчик, тут — майстерня з інструментами. Діти в таких умовах дуже добре відпочивають і психологічно розкриваються. Саме тут багато з них стають друзями на все життя. Можу стверджувати, що в наших літніх школах працює, розвивається й відпочиває майбутня еліта нації. І добре, що вона починає об’єднуватися і взаємодіяти ще в підлітковому віці.

АБСОЛЮТНА ЧЕСНІСТЬ

— Наші діти брали участь у телепередачі одного з відомих всеукраїнських каналів. Вони були поруч з політиками. Було приємно спостерігати за високим рівнем суджень наших вихованців, за стриманістю в розмовах. Вони сиділи як спостерігачі за «дитячим садочком», який там відбувався — за взаємними звинуваченнями опонентів-політиків, за викриками, за особистими образами. Це був такий контраст! Коли програма закінчувалася, діти висловили свою думку щодо побаченого і почутого — лаконічно і розумно. І це так відрізнялося від розмов політиків, що відразу стало зрозуміло, хто по-справжньому доросліший і мудріший.

Як Ви ставитесь до того, що є люди, які натякають на можливу непрозорість конкурсу? Це питання порушують і тому, що його фіналісти мають пільги при вступі до ВНЗ…

— Пільги справді «приваблюють» до системи МАН кон’юнктурників, які працюють над науковою роботою саме заради них. Чесно кажучи, коли я це бачу, в мене виникає бажання зробити так, щоб їх скасували раз і назавжди.

Проте ці пільги для вступу до ВНЗ заохочують до роботи молодь з регіонів. Зокрема, це є вагомим аргументом для батьків, діти яких їздять в очно-заочну школу, що часто знаходиться далеко від домівки. Відповідно для навчання потрібно витратити більше часу, оплачувати проїзд.

Зі ста тисяч дітей, задіяних у конкурсі, пільгами користуються тільки ті, хто переміг у фіналі. Це майже шістсот осіб щороку. Та серед цих фіналістів — діти, які навчаються і у 8, і в 10, і 11 класах. А пільгами при вступі користуються тільки одинадцятикласники — їх близько 200. Тож серед усіх абітурієнтів країни відсоток пільговиків є мізерним. До речі, з 2011 року ми ввели веб-трансляцію фінального захисту робіт у всіх секціях. Тепер всі охочі можуть оцінити рівень робіт і подивитися на механізм їх захисту.

— Нещодавно Ви повернулися з Москви, де проходили Дні освіти і науки України в Російській Федерації. Які враження привезли?

— Враження такі: система позашкільної освіти в нас розвинута значно краще, ніж у Росії. Вони пішли шляхом розвитку не позашкільної, а додаткової освіти, яка функціонує на всіх рівнях — дошкілля, школи, ВНЗ. Окремої галузі — позашкільної освіти — в них уже немає. А в нас вона виконує роль альтернативного інтелектуального середовища розвитку дитини.

Нині ми чи не вперше за час незалежності бачимо приклад вольового рішення влади стосовно фінансування сфери позашкільної освіти. Цікаво, що основні поштовхи до розвитку МАН отримував за керування Віктора Януковича. Створення закладу — він Прем’єр-міністр, надання статусу національного, виділення окремого рядка у держбюджеті — він Президент. Тепер ми розвиваємося, наші проекти фінансуються.

— Наука повинна виконувати практичні завдання. Чи не виховуємо ми дітей, які зможуть займатися тільки абстрактною наукою, а не конкретними втіленнями її результатів?

— Дуже важливо, щоб ми не Лівшу ростили, а Едісона. Щоб дитина могла розв’язувати практичні, прикладні проблеми. Щоб могла оцінити економічну доцільність проектів, вигоди від своїх винаходів. Справді, багато дитячих розробок — це «наука заради науки». Проте значна їх частина — прикладні розробки, які можна застосовувати й у виробництві. Для цього у структурі МАН ми заснували Центр впровадження об’єктів інтелектуальної власності. Вже створено базу даних об’єктів, які можуть отримати прикладне застосування. Фахівці центру допомагають при оформленні авторських прав. Також тут готують тренерів, які розповідатимуть дітям і педагогам про права на інтелектуальну власність.

Розмовляв Максим КОРОДЕНКО , «Освіта України» № 73-74

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Коментарі закриті.