Сьогодні напередодні старту декомунізаційних процесів, що неодмінно торкнуться «обличчя» Запоріжжя в зміні назв понад сотні вулиць і демонтажу «знакових» для свого часу пам’ятників радянських часів, внесок представників історичного факультету Запорізького національного університету в ці важливі процеси важко переоцінити. Адже кому, як не їм, порівнювати та давати оцінку подіям, що «відкривають» ХХІ століття в історії нашого міста.

Завідувач кафедри новітньої історії ЗНУ, професор, депутат облради та член робочої групи з реалізації декомунізаційних законів при Запорізькому міськвиконкомі Федір Турченко зазначає: «Запоріжжя – українське місто з давньою і багатою національною історією. Це повинно відобразитися в назвах його вулиць і площ. І це стане для нашої громади і місцевої влади тестом на патріотизм!».

За словами Федора Григоровича, ХХ століття позначилося в історії Олександрівська-Запоріжжя багаторазовими перейменуваннями вулиць, площ та заміною пам’ятників. Незначні зміни в назвах вулиць також відбувались наприкінці 80-х – під час горбачовської Перебудови. Тоді найбільш яскравим прикладом переосмислення історії радянської держави стало перейменування проспекту Жданова на бульвар Шевченка.
Із настанням Незалежності на початку 90-х рр. ХХ ст. у Запоріжжі знову взялися відновлювати історичну справедливість у назвах вулиць. Але ця ініціатива мала кон’юнктурний характер та проводилася «згори». Запоріжжя отримало кілька нових назв вулиць. Особливих фахових і громадських обговорень цей процес у ті роки не мав.

IMG_0021Федір Турченко зазначає:

– Можу сказати, що останні 50 років істотних змін у назвах вулиць не відбулося. А появу окремих вулиць у 70-х рр. минулого сторіччя, у яких відображена національна історія часів Козаччини, можна вважати, швидше за все, випадковістю. Кілька вулиць із назвами, що відсилали до історичних осіб часів Козаччини, з’явилися в Хортицькому мікрорайоні міста, що активно розбудовувався на той час.

Вулиці повинні відображати характер міста. Зокрема і його промислове обличчя. Хоча тут слід керуватись почуттям міри. Чи варто й далі зберігати на мапі міста такі назви вулиць, наприклад, як Абразивна, Алюмінієва, Каліброва, Карборудна, Компресорна, Конденсаторна, Трансформаторна та інші подібні, або провулків – Кінцевий, Котельний, Кремнієвий, Водонапірний? Я багато разів говорив на всіх рівнях про абсурдизацію назв деяких вулиць. Ну скажіть, будь ласка, які асоціації в містян повинні викликати такі назви вулиць, як Воркутинська, Норільська, Лагерна, Полярна, Заполярна, Камчатська, Панельна, або провулків – Анадирський, Камчатський, Чукотський, Норільський, Ненецький, Табачний, Бєломорський, Печерський, Гімалайський, Аравійський. Таких екзотичних назв на карті міста можна виявити десятки. Більше того, в Заводському районі після всіх десталінізацій і українізацій залишилася вулиця Матвея Шкирякова – одного зі сталінських катів, якого навіть в оточенні Сталіна боялися та «поза очі» називали Малютою Скуратовим – символом кривавої опричнини часів Івана Грозного. Може, завдяки ухваленим законам із мапи Запоріжжя зникне, нарешті, вулиця Павлика Морозова, на образі якого виховувалися кілька поколінь донощиків, стукачів і секретних співробітників – так званих сексотів.

Процес декомунізації отримав статус закону, невиконання закону «світить» кримінальною відповідальністю. На заході та в центрі України, де громада усвідомлювала необхідність розставання з комуністичним минулим, усі процеси перейменування пройшли швидко і безболісно. Запоріжжя з цього погляду залишилося у російсько-комуністичному руслі. У Запоріжжі ви знайдете десятки вулиць із назвами міст і географічних топонімів Росії. Місто було зразковою топонімічною моделлю Радянського Союзу, і чомусь його північної частини. Так воно із невеликими змінами існує і до сьогодні.
Історики та краєзнавці Запоріжжя вже давно пропонували владі провести глобальну інвентаризацію, паспортизацію вулиць, провулків, тупиків, усього того, що має топонімічні назви та символи. А їх понад 1 000 у Запоріжжі. У багатьох випадках незрозуміло, хто (чи що) стоїть за тією чи іншою назвою, яке її походження. Люди повинні знати, чому вулиця, де вони живуть, має ту чи іншу назву. Основна частина досліджень щодо цього питання вченими історичного факультету Запорізького національного університету завершилася ще у 2012 році. Але тоді не було ні громадського запиту на цю інформацію, ні коштів на це видання. Тепер запит, схоже, з’явився. Упевнений, що ця книга буде надзвичайно популярна, особливо, в контексті реалізації законів про декомунізацію. На кожну назву, що підлягає під закон про декомунізацію, у нас є альтернативні назви з історичними обґрунтуванням. Над цим питанням працювала група ентузіастів, до якої входили і науковці з нашого факультету, і знані в Запоріжжі краєзнавці.

IMG_0262Декан історичного факультету Володимир Мільчев також увійшов до робочої групи з підготовки заходів, пов’язаних із виконанням Закону України «Про обговорення комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». Разом зі своїми колегами-істориками Сергієм Білівненком та Олексієм Штейнле вони щотижня долучаються до роботи відповідної комісії, щоб своєчасно та в повному обсязі унормувати й доповнити відповідні документи.

Крім того, не можна не згадати внесок у дослідження топонімії краю і доцента кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Юрія Князькова. Незабаром має побачити світ його монографія «Вулиці міста Запоріжжя. Короткий довідник» (248 сторінок).

Прес-центр ЗНУ

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *