Чи справді Донбас годував Україну? Яким був цей регіон за показниками тривалості життя, освіти до війни? І, найважливіше, якими мають бути пріоритетні напрями державної політики для відродження регіону?

Відповіді на ці запитання намагаються дати науковці, фахівці вищих навчальних закладів і незалежні експерти.

Днями на засіданні Президії Національної академії наук України директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Елла Лібанова представила доповідь «Відродження Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики». Елла Марленівна розповіла: до підготовки документу долучилися п’ять інститутів НАН, а також Київський національний університет будівництва та архітектури, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та інші.

За останні два роки зруйновано міф, що Донбас годує Україну, – каже Елла Лібанова. – Економіка регіону вже давно не відповідала сучасним вимогам. Це стосувалося і застарих технологій, і шкідливих умов праці. Але кожного разу, коли починали реконструкцію галузі (наприклад, вуглевидобувної), виникала загроза безробіття. І влада відступала. Нині ж ми зобов’язані використати кризу для «ривка» вперед. Навіть ітися не може про відновлення пострадянської економіки індустріального типу, що існувала до кризи.

Libanova0Соціально-економічні втрати регіону за час збройного конфлікту – величезні. Тільки невеличка частина Донецької і частина Луганської уникли руйнувань: знищено мости, дороги, летовища, житлові будинки. На територію, яку контролює Україна, переїхали півтора мільйона вимушених переселенців.

Масштабний військовий конфлікт негативно впливає не тільки на розвиток регіону, а й на економічний потенціал всієї країни. Зокрема, потерпають підприємства, які були пов’язані з виробництвом Донбасу. Нині вони змушені шукати нових партнерів.

Дуже важливо не виключати Донбас із майбутнього країни, – продовжує Елла Лібанова. – Адже нині держава, попри біль і втрати, вже будує нову стратегію розвитку. Дуже важливо, щоб ми не виключали Донбас із цієї стратегії.

Науковці пропонують: треба будувати нові схеми виробничих процесів. «Залишки» Донецької і Луганської областей не можуть замінити весь регіон, виробничий цикл у багатьох виробництвах перерваний. Нагальна потреба – сформувати нові виробничі схеми з залученням потенціалу Дніпропетровської, Харківської, Запорізької областей. Головне, щоб це узгоджувалось з розвитком усіх областей України. Не можна, щоб одна з територій розвивалася в окремому напрямі.

Стратегія відновлення Донбасу, на думку науковців, має складатися з кількох обов’язкових компонентів. Найперше: треба чітко визнати, що Донбас – частина унітарної України. Адже без централізованої допомоги Донбас не відбудувати.

Регіон має стати полігоном для впровадження найсучасніших технологій і методів управління. І варто розуміти, що багато робітників із новими надсучасними технологіями працювати не зможуть. Тому людей треба навчати й перенавчати. Це – нова місія навчальних закладів Донбасу.

У народі кажуть: не було б щастя, то нещастя допомогло. Крім негативних і трагічних наслідків, є й позитивні процеси. Зокрема, суспільство згуртувалося для опору ворогу, прискорилося формування української політичної нації. Нині формується і принципово нова система довіри. Якщо раніше українці довіряли родичам і знайомим, то нині довіряють незнайомим людям, волонтерам, переселенцям, збирають кошти для потреб армії.

Останній пункт доповіді «Мир і суспільна консолідація», на думку Елли Лібанової, мало не перший за значенням. ЗМІ, наука, освіта, громадське суспільство мають порозумітися з жителями сходу країни. Адже вони – теж громадяни України.

Під час обговорення «корифеї» української науки висловили чимало зауважень та доповнень. Зокрема, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць зазначив, що «Донбас годував не Україну, а олігархів». Наприклад, від одної тонни експорту руди з цих регіонів держава отримувала 3 гривні 90 копійок. А мала б – від 100 до 120 гривень. Якби гроші йшли в бюджет, то були б кошти для розвитку регіону. Цей великий бізнес там і залишився і, як ніхто, зацікавлений у відновленні інфраструктури. Тому запитання – чи треба за кошти держави, платників податків, відновлювати інфраструктуру? Чи, все ж таки, варто залучати до цього великий бізнес? Щоб знову не вийшло, що держава вкладає кошти, а прибутки отримують олігархи.

Заступник міністра освіти і науки Максим Стріха також переконаний: руйнація на сході України повинна стати поштовхом для розвитку навчальних закладів регіону. Після окупації Донбасу кращі університети переїхали на територію, яку контролює Україна. Часто колективи сміливців починали навчання в напівпорожніх приміщеннях. Тому саме час запустити великі міжнародні програми допомоги університетам.

Нині перед системою освіти стоїть ще одне завдання: оптимізувати мережу навчальних закладів з урахуванням потреб регіону.

Майбутнє відновлення Донбасу потребуватиме кваліфікованих кадрів, –  каже науковець. – А їх варто готувати саме в цьому регіоні.

 Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *