Голодомор… Голокост… Коли ми говоримо чи навіть просто згадуємо ці страшні слова, перед очима постають постаті змучених живих скелетів, палаючі хворобливим голодним блиском великі очі виснажених дітей, бездиханні тіла просто неба у колись веселих і багатих дворах, край дороги…

Кожна українська родина має свою трагічну історію в цьому жахливому, загальнонаціональному спогаді. І тому щорічно наприкінці листопада запалюються свічки в оселях наших співгромадян як знак пам’яті й скорботи за мільйонами загиблих голодною смертю.

Щороку колектив Уманського національного університету садівництва відвідує меморіал пам’яті жертв голодомору, схиляючи голови в скорботі, запалюючи мерехтливі вогники свічок на згадку про тих, кого безжально скосив серп смерті. На камінних скрижалях біля меморіалу викарбувані імена уманчан, які не встояли перед штучним мором, влаштованим радянською владою у 1932–1933 роках із метою знищення непокірної української нації. Студенти пошепки читали їхні імена, розуміючи, що за кожним із них – скалічена доля, втрачена надія, обірваний політ людського життя…

Також у Науковій бібліотеці Уманського НУС із нагоди вшанування Дня пам’яті жертв голодоморів для студентів факультету економіки і підприємництва було проведено виховний захід «Схилімо голови в скорботі». А на факультеті плодоовочівництва, екології та захисту рослин студенти та викладачі провели круглий стіл «Перерване буття українського села».

Голодомор – не просто наше трагічне минуле, а пекуча рана, що ятрить душі і пам’ять багатьох поколінь. Це безпрецедентний злочин сталінської репресивної машини проти українського народу, що спричинив справжню національну катастрофу, в якій загинули не тільки мільйони українців, а й ненароджені ними.

За інформацією Уманського НУС

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *