Упродовж минулого тижня в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини проходили тематичні заходи, присвячені вшануванню пам’яті мільйонів померлих від голодної смерті на родючій українській землі внаслідок голодоморів 1920-х, 1930-х, 1940-х років.

Представники УДПУ стали учасниками міського мітингу-реквієму біля меморіального знаку жертвам голодомору та політичних репресій. Викладачі та студенти взяли участь у жалобних заходах, а також у загальнонаціональній хвилині мовчання та акції «Запали свічку пам’яті».

За участі студентського самоврядування на факультетах проведено виховні години «Голодомор в Україні – трагедія мого народу!», «Схилімо голову в скорботі», «Згадуючи одного – пам’ятаємо мільйони», «Документи свідчать і викривають». Особливої емоційності тематичним заходам додавали зворушливі вірші сучасників і класиків української літератури, тогочасні світлини та презентації, стінні газети та перекази родинних спогадів про страшні події 1932 – 1933 рр.

Документальним підтвердженням «нелюдської» політики комуністів стали переглянуті кадри із документальних фільмів «Голодомор», «Жити заборонено. Голодомор в Україні 1932-1933 років», «Окупація голодом», які примушують стискатися людські серця, викликають сльози, спонукають молоде покоління до переосмислення історії українського народу, трагічних її сторінок.

На історичному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відбулося найбільше заходів, приурочених пам’ятному дню. Студенти факультету організували та провели лекцію на тему «Ще не всі колоски скошено», виставку «Сторінками трагедії», акції «Історичний лікнеп», виставку історичної літератури «Голодом вбивали нашу свободу». Майбутні історики роздавали пам’ятні стрічки та флаєри з нагадуванням про загальнонаціональну хвилину мовчання. З особливою відповідальністю підготували вечір-реквієм «Люди правди. Голодомор 1932-1933 років Україна пам’ятає», в ході якого розповіли про тих людей, які не боялися говорити та писати про Голодомор, ризикуючи життям, намагалися розповісти правду всьому світу про страшну, а найгірше – сплановану, трагедію.

Юнаки та дівчата усвідомили, що голодомор треба пам’ятати не тільки у цей день, пам’ять про геноцид слід берегти завжди. Аби ніколи більше не повторилося лихо, що жагучим болем відгукується у наших серцях.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *