Cьогодні,13 січня, напередодні Старого Нового року відзначають свято Маланки, або Щедрий вечір. У наших предків Меланка (день святої Меланії відзначають 13 січня) символізувала Місяць, а Василь (день якого святкується 14 січня) був символом Сонця. Вважалося, що в цю ніч Меланка вийшла заміж за Василя. На відміну від Святого вечора, під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви, і що більше – то краще. Адже це своєрідний символ багатства та добробуту в родині на весь наступний рік. Вдруге готували й кутю. На Щедрий вечір був звичай, коли батько ховався за столом, заставленим усілякими наїдками, а діти вдавали, що не бачать його за пирогами. Господар ще й приказував: “Аби й надалі ви мене так не бачили”. Ці слова були наче заклинанням на багатий урожай, добро і благополуччя. Після вечері по хатах “водили козу”. Козою був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини, до якої прикріплювали дві дощечки (рот) і пасмо прядива (бороду), рот відкривався і, ляскаючи, закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоник, ззаду – хвіст із віника. Головними персонажами класичної Маланки є Дід і Баба, Молодий та Молода, вінчальні Батько й Матка, Ведмідь, Смерть, Дідько (Чорт), Коваль, Гуцул, Циган і Циганка, Турок, Пан та Пані, Жид і Солдат (москаль). Найбільше веселять народ Чорти: кидають перехожих у сніг, лякають дітей, жартують з дівчат. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат, проте дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а гурти ряджених парубків просилися до хати.  Уранці на Новий рік хлопці йдуть посівати. 14 січня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа – посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей: “На здоров’я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, – жито, пшениця, усяка пашниця… Дай, Боже!” Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою – “бо заведуться блохи в хаті” або “буде суперечка”. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Господарі завжди раді таким гостям, бо вважається, що коли на Новий рік першим до хати увійде хлопець, та ще й засіє, то в домі весь рік пануватиме добробут, щастя й радість. Бажаємо всім здоров’я, достатку, добробуту і миру! Гарних свят!