Нещодавно на Луганщині відбувся творчий конкурс, присвячений 145-річчю від дня  народження Лесі Українки. В номінації читців переміг першокурсник Сєвєродонецького вищого професійного училища Артем Теляшенко. Майбутній зварювальник ще ніколи не давав інтерв’ю. Це – перше. Й привід для нього чудовий. Читайте також: ПТНЗ повинні готувати кваліфікованих фахівців, яких потребує роботодавець – Артеме!  Ти чудово презентував училище на конкурсі. Раді привітати тебе з перемогою в ньому. Чим ти підкорив журі? – Декламуванням «Казки про Оха-чародія». До речі, Леся Українка написала її рівно 110 років тому – в березні 1906-го. – Та це ж досить великий твір… – Але ж який колоритний, дає змогу все показати мовою театру, в особах! Так і читав її. – Якщо є театр, то повинен бути не тільки актор, а й режисер. Так? – Мені пощастило, що зі мною працювала керівник нашої художньої самодіяльності Вікторія Леонідівна Бібко. На репетиціях вона переконала, що артистизму – замало. Допомагала розкривати зміст кожного слова, розуміти, які де потрібні наголоси, інтонації,  почуття, жести, зміни голосу. Прагнув донести  саму казковість та іносказання, які роблять цей твір (особливо його кінцівку) сучасним і зараз. Наприклад, про кладенець. – Не всі слова нам, сучасникам, зрозумілі. – Тому треба більше читати рідної літератури, щоб знати, що кладенець – це чарівний меч, сажень – міра довжини, гапличок – зачіпка, тощо. Ми вивчаємо класичні твори, історію України, ознайомлюємося в своєму Євроклубі з життям різних областей країни. Усе допомагає. – А конкурсній «казочці» ще не кінець? – Ні, попереду нові тури Всеукраїнського конкурсу. В училищній «українській хатині» знято відеопрезентацію мого виконання «Оху», яку надіслано до Полтави. Звісно, читав казку в національному вбранні. Тепер чекаємо, як цю роботу оцінить нове журі. А я завжди готовий вийти на сцену, порадувати слухачів, бо ж це – здорово! – У тебе добрі оцінки з навчальної програми. Бажаємо, щоб визнання було й в усьому іншому. Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, журналіст