Викладачка Джилл Вотсон більше п’яти місяців допомагала студентам Технологічного інституту Джорджії в роботі над проектами з дизайну програм. Нюанс у тому, що Джилл – це робот, система штучного інтелекту, що працює на базі IBM Watson, але ніхто зі студентів, обговорюючи роботи з викладачем, за весь цей час нічого не запідозрив, про це повідомляє The Wall Street Journal. На початку року «Джилл» як викладач-асистент разом із ще 9 викладачами-людьми допомагала  300 студентам розробляти програми, що допомагають комп’ютерам вирішувати певні проблеми, наприклад, як підібрати картинку, щоб послідовність картинок була логічною. Джилл допомагала студентам на форумі, де вони здавали й обговорювали роботи, використовувала у своїй промові сленгові та просторічні звороти на кшталт «угу», і завжди поводилася як звичайний викладач-людина. «Вона повинна була нагадувати нам про дати дедлайну, і за допомогою запитань провокувати обговорення робіт. Це було як звичайна розмова із звичайною людиною», – розповідає  студентка вишу Дженніфер Гевін. Інший студент, Шрейяс Відьярті, уявляв собі Джилл як доброзичливу білу жінку років 20-ти,  яка, швидше за все, працює над докторською. «Мене як громом вразило», – ділиться враженнями студент. Навіщо Джилл долучили  до програми навчання? Проблема в тому, що студенти дуже багато запитують – приблизно 10 000 повідомлень на семестр, пояснює Ашок Гоель, професор комп’ютерних наук Технологічного інституту Джорджії. Викладачі-люди з такою кількістю запитань не завжди справляються. Саме Ашок вирішив залучити робота в навчальну програму для свого класу з вивчення штучного інтелекту. Над роботом працювала вишівська команда, навчаючи його відповідати на запитання, з огляду на попередні відповіді. Не варто плутати Джилл зі звичайним чатботом. Якщо більшість чатботів – новачки, то Джилл – експерт, вона не відповідає на запитання, поки не досягне 97 % впевненості у відповіді, стверджує Гоель. За оцінками професора, лише за рік Джилл навчиться настільки, що зможе відповідати на 40 % запитань від студентів, залишаючи за людьми право займатися більш серйозними технічними або філософськими проблемами.