Компетентнісний підхід і побудова партнерських стосунків між учнем, вчителем і батьками – пріоритети реформування української школи. Про це йшлося під час громадського обговорення  Візії нової української школи 13 червня в приміщенні МОН за участю міністра освіти і науки України Лілії Гриневич.

Зокрема, представники громадськості обговорили зміни української школи, що пропонує закон “Про освіту”, напрацювання експертних груп і концепцію, подано Національною академією педагогічних наук. Ініціатором обговорення стала громадська рада при Міністерстві освіти і науки.

Лілія Гриневич зазначила, що в процесі обговорень для МОН головне – визначити акценти, базові напрями, в яких постане Візія нової української школи.

“Візія має пояснити людям, куди ми хочемо прийти, якою має бути ця нова українська школа. Коли ми зрозуміємо принципову різницю між тим, що є, і тим, що ми хочемо отримати, ми розумітимемо, скільки років нам потрібно, щоб цього досягти, та які етапи ми можемо виокремити на шляху до цієї мети”, – наголосила Лілія Гриневич.

Для роботи представників громадськості, які долучилися до заходу, поділили на групи за напрямами роботи: молодша, середня та старша школа.  Кожна група готувала власну модель учня, вчителя та школи за обраним напрямом. Серед пріоритетів учасники відзначили побудову партнерських стосунків між учнями, вчителями та батьками.

“Школа, вчитель і учень – мають бути рівними партнерами. Свобода і відповідальність у стосунках між ними повинні лежати в основі нової концепції”, – зазначила Тетяна Нанаєва, член Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України.

Учасники обговорення з усіх груп наголосили на важливості компетентнісного підходу при побудові нового змісту освіти та навчанні українських школярів. Так, на їхню думку, школа має давати освіту для життя, допомагати розвивати індивідуальні здібності. Компетентнісний підхід орієнтований не на процес, не на накопичення фактів, а на результат: навчання має сформувати у дітей здатність практично діяти, застосовувати отримані знання, вміння і навички в життєвих ситуаціях.

Також у рамках обговорення представники громадськості проаналізували сильні та слабкі сторони шкільної освіти в Україні, можливості та загрози, що існують сьогодні в умовах реформування освіти.

“Дуже важливо, щоб після того, як свою візію сформують науковці, до обговорення була залучена громадськість, без цього жоден документ не може бути успішним. Результати обговорення передадуть експертній робочій групі. Усі охочі зможуть ознайомитись із нашими напрацюваннями на сайті http://nus.edutransform.org “, – додала голова Громадської ради при МОН України Галина Усатенко.

img-0069-(2)-13.06.2016

 Довідково: в Рекомендаціях Європарламенту та Ради ЄС визначено 8 основних компетентностей, які мають бути сформовані через освіту, необхідні кожній людині для особистого становлення та розвитку, активного громадянства, соціального включення та зайнятості: cпілкування рідною мовою (усне та письмове);  спілкування іноземними мовами; математичні компетентності та базові компетентності з природничих наук та технологій;  цифрові компетентності; здатність навчатися; соціальні та громадянські компетентності;  ініціативність і підприємницькі навички; загальнокультурна грамотність та здатність до самовираження.

У цих же Рекомендаціях названі навички і вміння, що є важливими для досягнення наведених вище компетентностей: критичне мислення; творчість; ініціативність; вміння вирішувати проблеми;  оцінка ризику; вміння приймати рішення; вміння конструктивно керувати емоціями; вміння співпрацювати в команді.

Відео громадського обговорення візії нової української школи можна переглянути тут

Інформує МОН України

Один коментар до “Нова українська школа даватиме освіту для життя”
  1. Усе порожні балачки! Під розмови про необхідність давати дітям навички для життя, прямо зараз нищать предмет-носій життєвих навичок “основи здоров’я”. Розвантаження програм для початкової школи здійснюється шляхом заміни цікавого і корисного уроку, на якому не ставлять оцінок, тими предметами, що саме й завантажують учнів зайвими знаннями і теоретичними фактами, змушують зубрити і відбивають мотивацію до навчання. Я вже не кажу про компетентністний підхід, бо вони хочуть впроваджувати те, що самі не розуміють. Інакше як можна пояснити їх одночасне бажання впровадити соціально-психологічні компетентності і прибрати єдиний предмет, де їх цілеспрямовано, а не побіжно, розвивають?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *